Урок-подорож з української літератури "Я син народу,що вгору йде"( Життя і творчість Івана Франка)

Донецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 82

Урок-подорож

з української літератури

на тему «Я син народу, що вгору йде»

(Життя і творчість Івана Франка)

Виконала

вчитель української мови

та літератури

Халявка Олена Володимирівна

-2015-

Мета:ознайомити учня з життєвим і творчим шляхом відомого українського письменника І.Я.Франка;розвивати творче мислення, уяву;виховувати шанобливе ставлення до творчого доробку митця.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Епіграф до уроку:

В громадському житті нашому Франко весь час стояв тим світочем, що осяває навкруги себе шлях і показує дорогу людям своїми й художніми творами, і критичними та публіцистичними працями.

С.Єфремов

Хід уроку

І.Організаційний момент

Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ.Актуалізація набутих знань

• Яких ти знаєш відомих українських письменників?(Молодець,згадав і Івана Яковича Франка)

• Який його твір ти читав ?(«Лис Микита»)

• Чим він тобі запам’ятався ?

ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Зараз ми вирушаємо в далеку подорож потягом.

Слово вчителя.

Перша станція.

На крилах дитинства

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту на Львівщині в сім’ї коваля Якова та його молодої дружини Марії. Змалку хлопець виявив надзвичайні розумові здібності, тож батьки вирішили не схиляти його до хліборобської праці, хоч мали чимале господарство, яке потребувало рук, а постановили дати Іванові належну освіту.

Шестирічним батько віддав Івана до школи в сусідньому селі Ясениця-Сільна, тому малий Ясь мешкав у дядька - Павла Кульчицького.Священиком у цьому селі був Йосип Левицький. В його будинку знаходилася велика, як на ті часи, бібліотека, а сам панотець у вільний час перекладав рідною мовою кращі твори німецьких письменників, заохочуючи до цієї справи й Івана Франка. Розгледівши в хлопцеві великий дар до мов і літератури, отець Йосип заповів свою бібліотеку саме йому, і уже в юні літа Франко мав справжній скарб - солідну, любовно дібрану книгозбірню, окремими книгами з якої користувався навіть на схилі віку.

1864 року Іван Франко перейшов до Головної міської школи в Дрогобичі. Тут вчилися переважно паничі, навчання велося німецькою мовою, хоч були й уроки української та польської. До селянського сина на перших порах і багаті ровесники, і вчителі ставилися зневажливо, безпричинно ображали.

Проте найдошкульнішими для маленького зростом Івася виявилося те, що йому дали місце на останнім, «ослячій» лаві, де сиділи переважно найгірші учні. Втім, не пройшло й кількох тижнів, як виявилося, що Франко найграмотніше пише, найкраще читає, найшвидше лічить. Він отримав привілейоване місце відмінника на першій лаві, а на кінець навчального року за успіхи в навчанні був нагороджений книжкою.

На жаль, батько недовго тішився синовими успіхами:1865 року його не стало. Коли Іван закінчував школу в Дрогобичі, мати вийшла заміж за Гриня Гаврилика – людину добру, щиру й розумну.

Свідоцтво про закінчення першого півріччя класу Дрогобицької міської школи

Іван дуже поважав вітчима, а той не пошкодував грошей, щоб відправити пасинка вчитися в гімназію.

В останньому класі гімназії Іван Франко вже мав друковані твори. 1872 року юнака спіткало нове лихо: померла мати. Проте вітчим продовжував підтримувати Івана матеріально, дав змогу здобути вищу освіту.

Друга станція.

Студентська пора

Львівський університет

Восени 1875 року Іван Франко став студентом філософського факультету Львівського університету, тепер цей заклад носить його ім’я. З перших днів Франко виявив себе настільки здібним і старанним студентом, що з січня 1876 року його не тільки увільнили від плати за навчання, а й призначили стипендію. Це була неабияка підмога, проте чимало грошей Франко витрачав на книги, які збирав для своєї бібліотеки упродовж життя, тож доводилося підробляти репетиторством.

Студентські роки Івана Франка стали роками високої творчої активності, громадського змужніння. За зв’язки з прогресивними українцями зі сходу влітку 1877 року Івана Франка та кількох його найближчих друзів кинули до в’язниці. Після звільнення Іван Якович взявся за організацію журналу «Громадський друг», кошти на який надсилали до Львова Олена Пчілка та її брат Михайло Драгоманов.

У вересні 1879 року Івана Франка призвали до війська, але через слабкий зір комісували. Юнак поновився на навчанні в університеті, але оскільки через політичну неблагонадійність утратив право на стипендію, незабаром перервав навчання через матеріальну скруту.

Іван Франко, який влаштувався працювати репетитором, знову двічі арештовували, підозрюючи в підбурені селян до бунту. Івана Яковича пішки під конвоєм відправили із села Нижній Березів до Коломиї, проте за браком доказів протиправних дій мусили відпустити на волю. Франко повернувся до Львова і почав працювати над збіркою «З вершин і низин», яку видав у 1887 році.

Третя станція.

Лиш боротись — значить жить!

Ще юнаком Іван Франко мріяв відвідати Київ, але вдалося це зробити аж у 1885 році. Тут він познайомився з Ольгою Хоружинською, котра згодом вийшла за нього заміж і стала матір’ю чотирьох дітей. У Києві митець особисто познайомився з Іваном Нечуєм-Левицьким та з композитором Миколою Лисенком.

Університетську освіту Івану Франкові довелося закінчувати в Чернівцях у 1890-1891 роках, оскільки у Львові поета вже мали за політично неблагонадійного. Цього ж року Іван Якович відбув до Відня й у червні склав іспити в докторантуру, а через деякий час успішно захистив дисертацію.

Хоча Іван Якович блискуче прочитав пробну лекцію в Львівському університеті, дирекція цього вищого навчального закладу викладацької посади Франкові не запропонувала.

Доводилося митцеві багато писати, щоб утримувати сім’ю з творчих хлібів. У 1890 році у Львові було засновано журнал для дітей «Дзвінок», в якому Іван Якович опублікував віршовану казку «Лис Микита» - твір, який сам автор називав найулюбленішим з усього ним написаного. У цьому часописі були надруковані й Франкові казки, які згодом увійшли до збірки «Коли ще звірі говорили».

У 90-них роках ХІХ століття активно займався науковою діяльністю. З 1908 р. стан здоров'я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. За останній період він написав «Нарис історії українсько-руської літератури» (1910 р.), «Студії над українськими народними піснями» (1913 р.), здійснив велику кількість перекладів з античних поетів. 1913 р. вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.

Період останнього десятиліття життя Франка – дуже складний. За розповідями сина Андрія: «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…» «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю» - писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 р. у Львові. Через два дні відбулося кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочату поховали Івана Яковича в чужому склепі. Лише через 10 років останки Франка були перенесені в окрему могилу, відому своїм пам’ятником, на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу».

Пам'ятник Іванові Франкові у Києві

IV.Перевірка домашнього завдання

Учневі було запропоновано знайти декілька цікавих фактів з життя Івана Франка.

1. Львів – місто Франка, де він прожив сорок років.

2. В їжі Франко був невибагливий: на сніданок — кава з булкою, на обід — квашені овочі талегкий суп з додаванням квасу, кропиви, грибів. Він ніколи не палив, а випити міг хібащо пива чи чарку вина "Золота Ріца".

3. Відомий письменник і публіцист Іван Франко та науковець і політик Михайло Грушевський були безпосередніми сусідами, мешкаючи наприкінці XX ст. в збудованих поруч віллах елітного львівського району "Софіївка".

4. Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях.
   Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами.
   Іван Якович переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур. Вільно володів 14 мовами.

V.Домашнє завдання

Прочитати І-ІV розділи повісті «Захар Беркут».

VI. Підсумок уроку

• Як ти думаєш, чому батьки вирішили дати синові належну освіту ?

• Який скарб заповів священик хлопчику Івану ?

• Чому студентські роки стали для Івана Франка найскладнішими ?

• Чи склалося особисте життя митця ?