“ Людина, незважаючи ні на які труднощі, ні на які перешкоди, добивається поставленої мети. Чим глибші переконання і віра в правильність обраного шляху, чим ясніша для людини мета, тим активніше вона бореться за досягнення цієї мети” Василь Сухомлинський.
Народжуючись, людина привносить в цей світ своє особисте "я". У кожного це "я" своє, неповторне. І життя у кожного своє. Ми самі обираємо свій шлях, самі насичуємо життя подіями, самі за них відповідаємо. Я часто радію, що народилася людиною, адже я сама можу обирати, планувати і відповідати. А значить - жити. І часто замислююсь - а яка частка мого "я" у життєвому просторі? Відповісти на це питання, певно, сама я не можу, тому що моє "я" належить не тільки мені. Адже я - мати, донька, жінка, подруга, вчитель. А значить, і відповідаю я за себе в різних якостях.
Для мене школа – це сонце, символ тепла, світла, мудрості та любові. Його проміння – навчання, розвиток, виховання, здоров’язберігаючі технології.
Працюючи вчителем початкових класів, завжди головним принципом своєї діяльності вважаю побудова демократичних відносин між вчителем та учнями. Тільки в доброзичливій атмосфері може повністю реалізувати свій потенціал таланливий педагог і розкриється любий, навіть самий слабкий учень. Сучасні темпи розвитку науки, техніки, громадського життя не залишають школу в боці від впровадження інноваційних методів та форм.
Мій девіз: « Вір в свої сили та сих тих, чиї очі кожного дня з надією дивляться на тебе.» То ж на уроках я не тільки посміхаюся, ще я вимоглива, сувора, змушую думати кожного учня, намагаюсь вносити різноманітність в навчальний процес через використання методів та прийомів різних педагогічних технологій.
Я люблю свою професію, пишаюся нею і дуже рада тому, що моя колишня учениця вчиться у педагогічному училищі. Подумавши про все, прийшла до висновку, що я – щаслива людина: у мене чудова сім’я, гарна професія. А що далі? Я знову іду завтра до школи. Так що вперед, до перемоги!
