Впевнена, що вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, вчитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям.
Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитина з радістю поспішає вранці до школи.
Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності.
У своїй педагогічній роботі, я намагаюся вчити дітей, здобувати знання, слідкувати за своїм здоров’ям, приймати самостійно рішення, відповідати за них, добиватися результатів і поставленої мети.
Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою його діяльністю, а засобом розвитку дитини. В кожній дитині я бачу Людину, вірю в неї, в її розум, добре серце, безкорисливість і неповторність, тому до кожної дитини намагаюсь знайти індивідуальний підхід,истатиинеипростоивчителем,иаийитоваришем.
Так хочеться, щоб мої вихованці мали добру душу і серце, чуткість до людського болю, мали добре здоров’я, були ввічливі та поважали старших.
Перевагу надаю ненав’язливим порадам, методу відстрочки, який дає змогу учням краще підготуватися та розумно підкоритися вимогам; поважаю індивідуальність кожного учня, шукаю або створюю привід похвалити учня, порадіти за досягнення як самому, так і всім класом.