Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Другие методич. материалы / Виховний захід до 200 річчя з дня народження Т.Г.Шевченка

Виховний захід до 200 річчя з дня народження Т.Г.Шевченка



Осталось всего 4 дня приёма заявок на
Международный конкурс "Мириады открытий"
(конкурс сразу по 24 предметам за один оргвзнос)


  • Украинский язык

Поделитесь материалом с коллегами:

21

1-й ведучий: Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшануємо пам'ять Шевченка.


Хліб (коровай) кладуть біля портрета і запалюють свічку.


2-й ведучий: В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє

пам'ятає і шанує людство. До них належить й ім'я великого

поета Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він

присвятив служінню народові. "Історія мого життя, - писав поет

- становить частину історії моєї Батьківщини".


1-й ведучий: Сьогодні ми пропонуємо вам пройти разом з нами життєвими

шляхами Тараса, якому 9 березня виповниться 200 років з дня

його народження.


Звучить ніжна українська мелодія.


2-й ведучий: Україна ... В одному вже тільки цьому слові бринить ціла

музика смутку і жалю.


1-й ведучий: Україна - країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять

волю і найменше мають її.


Український танок з рушниками.


2-й ведучий: Україна - це тихі води і ясні зорі.


1-й ведучий : Україна - це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперізує

жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає

золотосяйне сонце.


Учень __________________ читає напам'ять уривок "Світає. Край неба палає..." до слів: "... І краю немає".



Звучить пісня "По діброві вітер виє".


2-й ведучий: Хто бував на Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той

нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що

там скрізь білі хати у вишневих садах, і весною там дуже гарно,

як усі садочки зацвітуть, і усі соловейки защебечуть.


Учень ____________________ читає "Садок вишневий коло хати".


Учениця: Ой виходьте, дівчата,

Та в цей день на вулицю

Весну - красну стрічати,

Весну - красну вітати.


1 дівчина: Будемо весну стрічати,


2 дівчина: Та дзвіночки сплітати,

3 дівчина: А віночки сплетемо, хороводом підемо.


Дівчата виконують "Подоляночку".


1-й ведучий: Весна - весняночка... Це вона привітна і щедра подарувала

Україні Пророка. Ім'я йому дала рідна мати - Тарас, що означає

бунтар.


2-й ведучий: 9 березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі

Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка,

кріпака пана Енгельгардта, блиснув у селі єдиний на все село

вогник, - народилась нова панові кріпацька душа, а Україні - її

великий співець - Тарас Шевченко.


Учень: Не на шовкових пелюшках

Не у величному палаці -

В хатинці бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.


Учень: Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась...

І цілу ніченьку вона

За сина - кріпака молилась.

1-й ведучий: Коли маленькому Тарасові виповнилось два роки, родина

Шевченків переїхала до сусіднього села Кирилівки. Тут, у

Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство

поета.


На сцені декілька хлопчиків - пастушків.


1-й пастушок: - Глядіть, хлопці, як високо вже сонце піднялося. Час нам

повертатися в село на полуденок, а то знов їсти не дадуть,

скажуть, що пізно прийшли.


2-й пастушок: - А справді, час би нам уже йти!


3-й пастушок: - А хто ж тут із вівцями останеться?


1-й пастушок: - Та хіба вже Тарасик!


2-й пастушок: - Йому і так до їжі ніколи не спішиться!


3-й пастушок: - Та де це він пропав?


1-й пастушок: - Хіба не знаєш. Певне, десь у бур'яні заховався.


2-й пастушок: - Гей, Тарасе, а ходи сюд-и-и! Тарасе - е -е!



2-й ведучий: Коли Тарасові виповнилося 8 років, його віддали в науку до

дяка. Вчитися йому подобалося. Та недовго тривала ця наука.

Коли хлопцеві сповнилося 9 років, від важкої праці помела

його мама. Щоб якось упоратися із сім'єю, батько Тараса

одружився знову - узяв вдову із трьома дітьми. Мачуха

виявилася жінкою сварливою, недоброю. Вона зненавиділа

"чужих" дітей, особливо Тараса. Щоб хлопець менше був на

очах лихої мачухи, батько брав Тараса чумакувати. Та скоро

помер і батько. Осиротівши, Тарас пішов у найми.


Виходить хлопчик - Тарас.

Вірш "Мені тринадцятий минало" до слів "І хлинули сльози..." _____________


1-й ведучий: Та були у малого Тарасика і маленькі дитячі радощі. Це

зустрічі з сестричками, подругами, які не раз витирали йому

гіркі сльози, втішали як могли.

******************************************************************


Сценка Яринка з Тарасиком.

Виходить, озираючись, з вузликами Яринка. Побачивши її, Тарас тихенько підходить ззаду і лякає.

Яринка (жахнувшись): Ой! капосний, злякав (б'є Тараса). Ось тобі, ось тобі,

щоб не був таким... (оглядається). Я й так боюся твого дяка...


Тарас (сміючись): Його немає дома - не бійся. Хіба дяк мій - то дідько

якийсь?


Яринка: У нього ніс такий... він страшний мені...


Тарас: Правда, він як нап'ється, то ніс як буряк червоний. Пішов знову,

певно, у шинок...


Яринка: А ще - дяк. Оце ж забігла до тебе (розв'язує вузлик). На ось тобі

свитку. Полатана.


Тарас (бере свитку): Гей, як гарно полатана! Яриночко, ти вже, як велика

дівка, шиєш. Спасибі тобі, сестричка. Хоч ти мене не

забуваєш.


Яринка: І це ось тобі (дає хліб). Пообідаєш, а закусиш цими яблуками. (Дає

два яблука).


Тарас (зрадівши): Ой, які гарні! Певно смачні. Чиї це? У нас таких немає

(кусає яблуко). Ой, добре! На, покуштуй (дає Яринці).


Яринка: Не треба. Я ще їстиму такі...


Тарас: А де ж ти їх візьмеш?


Яринка: Оксанка дасть.


Тарас (вражено): Оксанка?... Коваленкова?

Яринка: Ой! (закриває рот). Ми з нею отару пасемо разом...


Тарас: То це Оксанчині яблука?


Яринка: Угу... Тільки ти не скажеш їй? Кажи - не скажеш? Вона дала для

тебе і просила...


Тарас: Мовчати?


Яринка: Атож...


Тарас (дивиться на свитку): І це, певно, її робота?


Яринка: Ні, рукав я зашивала! Тільки мовчи. Не скажеш?


Тарас (задумливо): Не скажу. Пасе з тобою. А чому вона просила мовчати?


Яринка: Я не знаю, чомусь зобиджається...


Тарас: Зобиджається? На мене? Хіба казала?


Яринка: Казала, що ти обминаєш її чомусь, як зустрічаєшся... А чого ти,

Тарасику, на неї? Вона лагідна така. Помагає мені отару пасти...


Тарас: Вона добра... А ще що вона казала?


Яринка: Казала, що осавул вже загадував її на панщину.


Тарас: Так, а про мене що?


Яринка: Про тебе? Казала, що жаль їй тебе, бо бачила схудлим,

нестриженим.


Тарас: Ще й обдертим.


Яринка: Соромишся її? (Тарас киває головою).


Яринка: Давай я тобі й сорочку полатаю, виперу...


Тарас: З Оксанкою? Не треба...


Яринка: А чому?


Тарас: Я сам (сумно). Вона все помічає.


Яринка: Вона мені розказувала, як ви торік пасли ягнята. Говорила, що ти їй

книжечки читав, малював... А є в тебе той малюнок? Покажи.


Тарас: Є десь захований. Не варто показувати.


Яринка: Тарасику, покажи мені...


Тарас: А навіщо? Він ще не закінчений.


Яринка: Все рівно, покажи, Тарасику, мені цікаво.


Тарас: Добре, тільки тобі одній (побіг, взяв дві дощечки). Ось мої малюнки.


Яринка (дивиться на дощечки): Оксанка... похожа... Як жива! І хата наша!

Невже це ти?


Тарас: А то хто ж? Якби дяк учив, то ще краще було б. А то ж п'є.


Яринка: А чого ж на дощечках?


Тарас: Паперу катма. Дяк не завжди дає.


Яринка: Я візьму і покажу Оксані.


Тарас (забирає малюнки): Ні, Яринко, нехай іншим разом. Пізніше. Я сам їй покажу. Ось справлю чоботи, розживусь на нову свитку і тоді... Тоді я їй ще краще намалюю. Фарбами. Як ікону! Не пропаду! Піду в люди.




******************************************************************



1-й ведучий: Деякий час Тарас служив у священика Григорія Кошиці, жив у

брата Микити, допомагаючи йому господарювати. З раннього

дитинства у Тараса була помітна пристрасть до малювання: де

тільки можна було: на стінах, дверях, воротях, Шевченко

постійно малював вугіллям або крейдою.

Нарешті він зробив останню спробу знайти вчителя малювання в околишніх селах. Тарас пішов у село Хлипнівку до відомого в околиці маляра. Прожив він там два тижні. Маляр упевнився, що в його учня є хист, погодився взяти його, але зажадав дозволу поміщика. Та пан Енгельгардт дозволу не дав, а забрав Тараса в Петербург, зробивши його козачком, кімнатним живописцем.


2-й ведучий: Тепер просто не можливо уявити, щоб сталося з Тарасом, з

його геніальним поетичним талантом, художнім хистом, якби

не було у його житті 22 квітня 1838 року.


1-й ведучий: В цей день доля усміхнулася Шевченку. Було йому 24 роки.

Благородні друзі викупили його з рабства, продавши портрет

Жуковського, який намалював Карл Брюлов. Ставши вільним,

Шевченко вступив до Академії мистецтв. За час навчання

одержав три срібні медалі за свої художні роботи. Багато в цей

період написав поетичних творів.


Читці: 1. _____________________________

2. _____________________________

3. _____________________________

1. І виріс він, и кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою -

І пісня дивна полилась,

Сповита вічною тугою.


2. В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю,

Будив зі сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.


3. Співав про чесну боротьбу,

Про сором кайданів брязкучих,

І не жалів він сил своїх,

І не втирав він сліз пекучих.

2-й ведучий: Далі життя Шевченка стало ще важчим. За виступи проти царя

його заарештували і заслали на 10 років у солдати. Поетові

заборонили навіть писати і малювати, але потайки він писав у

так званих "захалявних книжечках". Там, у далекому засланні,

насильно відірваний від рідної України, він часто у віршах

згадував своє безрадісне дитинство, свою милу сторононьку.


1 читець: Хто, скажіть бо, міг подумать,

Що в такій неволі

Збереглись скарби в Тараса

Незнані ніколи?


2 читець: Ні царі, ні їхні слуги,

Ні пани прокляті

Не змогли забрать, украсти

Ці скарби багаті.


3 читець: А були його багатством,

Хистом небувалим

Дивна пісня, що із серця

На світ вилітала.


1 читець: Не тонула пісня в морі,

В огні не горіла,

Закувать не міг ту пісню

Сатрап озвірілий.


2 читець: І пішли слова Тараса

Мандрувати всюди,-

Просто в серце западали

Кріпацькому люду.


Пісня "Якби мені черевички".


1-й ведучий: А чи знаєте ви, що вербову гілочку, як символ рідної України

повіз Тарас із собою на заслання. Він посадив її у казахській

пустелі. Виросло велике дерево, яке назвали вербою Тараса. А

потім ще 200 вербинок виростив поет з її гілочок. Вербовий

гай у засланні нагадував Т. Шевченку рідну Україну. А щоб

поливати свій гай, він ще й криницю викопав. Ось так йому

хотілося повернутися до рідної землі.


2-й ведучий: Але по Україні Шевченко здійснив всього три подорожі. Доля

не дала йому більше часу і можливості. Адже він прожив

всього 47 років, з яких 24 роки був кріпаком, 10 - в засланні, і

лише 13 літ мав волі. Близько 100 населених пунктів, в яких

побував Шевченко, налічують дослідники. В одних він був

проїздом, в інших жив подовгу. У нас на о. Хортиці в

Запоріжжі встановлено пам'ятний камінь, на якому написано,

що цією стежкою ходив Тарас Шевченко.


1-й ведучий: У 1845 році Шевченко вдруге приїде на Україну. Але в дорозі

застудиться, тяжко захворіє, і тому складе свій "Заповіт", який

став символом пам'яті про Шевченка поряд з піснями "Думи

мої, думи", "Реве та стогне Дніпр широкий".

Учні читають заповіт різними мовами.






"Заповіт"


Українською мовою: Як умру, то поховайте _______________

мене на могилі

серед степу широкого

на Вкраїні милій.


Російською мовою: Как умру, похороните _______________

На Украйне милой;

Пусть курган в степи широкий

Будет мне могилой.

Положите так, чтоб видел

Я луга и кручи,

Чтобы слышал как волнами

Днепр ревёт ревучий.


Білоруською мовою: Як умру, дык поховайце _______________

Мяне на кургане,

Сярод степу шырокага

На Украіне слаунай,

Как бяскрайнія разлогі,

І Дняпро, і кручи

Было відна, было чутна,

Як грыміць грымучы.

Польською мовою: Кеды умре, то на згужу _______________

Взнесьте мі могіле

Посьруд степу широкего

Украины милай.

Мне заешь вселький Родзине

В краю вольнім, новим

Памянтайте помнить часем

Добрим тихим словом.


2-й ведучий : Доля подарувала ще одну можливість Шевченку. Хвороба

відступила. Але потім знову 10 років заслання підірвали його

здоров'я. Однак він не здавався. Продовжував писати, багато

малював. А в 1859 році ще раз приїхав в Україну щоб

побачитися з рідними та знайомими , а також придбати

ділянку землі, де б міг збудувати хату і постійно оселитися.

І ось, тут він зустрівся з паном. "На балу".

На балу

Усе в цім домі не буденне - Блищить, мигтить святковий зал.

Пахтить печене і варене - Панота сходиться на бал.

Ось і Тарас серед загалу З дороги, всім панам на злість,

Пройшов собі в коточок залу, Присів край столика і їсть.

Аж ось і пан сюди заходить, Скривив лице своє бліде,

Єхидними очима водить І прямо до Тараса йде.

Став перед ним, немов жердина.

- Чи не сказали б ви мені,

Чим відрізняється людина, Звініть на слові, свині?

А наш Тарас:

- Скажу охоче. Дивитись, пане, треба в суть:

Людина їсть , коли захоче, свиня ж - коли їй подадуть.


1-й ведучий: А ще схожа зустріч була і в Москві.

" Зустріч з паном"

Йде якось Тарас Москвою погожої днини.

І зустрічає на вулиці пана з України.

Мав Тарас його уникнуть - Стрілися одначе.

А, здоров. Як живеш, земляче?

А Тарас йому говорить ( Вже й очима стрілись )

- Ото ж мені жива риба З яблуками снилась!

- А хіба що, - пан питає земляка - поета.

- Та нічого, але в мене Є така прикмета.

Коли в сні вночі побачу Окуня чи щуку,

То вже стріну неодмінно Вдень якусь тварюку.



1 Читець: Та сил в співця вже не було...

Остання пісня продзвеніла -

І в небо тихо піднялась.

Душа поета наболіла.


2 Читець: Умер співець! І привезли

його на рідну Україну,

І коло синього Дніпра

йому насипали могилу.


3 Читець: Умер співець! Але живуть

В серцях людей слова безсмертні,

І тихо по Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.


Учень: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття _______________

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття

Твоя, Тарасе звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі , титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.



1-й ведучий: Народ складає про Шевченка легенди, прислів'я, приказки,

вишиває його портрети на полотні, малює, вирізблює, будує

йому пам'ятники. Та найкращим пам'ятником є для нього слово

народне, про те, що його не забувають.


Діти читають прислів'я про Шевченка.

1 - Шевченкове перо панів по серці скребло. _____________________

2 - Шевченків "Кобзар" обпік царя як жар. _____________________

3 - Шевченкові твори сяють як зорі. _____________________

4 - Тарасове слово живе і здорове. _____________________

5 - Тарасів заповіт облетів увесь світ. _____________________

6 - Шевченко Тарас наче сонце для нас. _____________________



2-й ведучий : А ось послухайте частівки про Шевченка.

Озвавсь Тарасів голос,

Та й по всьому світу:

- Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте ...

Цар боявся слів Тараса,

Рішив закувати,

І в степи поета дальні

він велів заслати.

Колись бився Дніпр широкий

Об пороги й кручі ,

А тепер шумить піснями

Дніпро наш могучий!


На твоїй Тарасе могилі

Розквітають квіти,

А кругом країна славна

Щастям вічним світить.


Тебе любимо, Тарасе,

Твої знаємо слова,

Україна тебе славить

Повноцвітна і нова.

1-й ведучий: Діти, я знаю, що ви активно готувалися до цього свята.

Розучували вірші, пісні, в кожному класі проводилися

вікторини по творчості Т. Шевченко.

Давайте зараз послухаємо виступи дітей.

Виступи дітей. ______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

______________________________________________

1-й ведучий: Якби Шевченко зараз встав

І подивився на Вкраїну,

То він її не упізнав,

Бо бачив би лише руїну.


2-й ведучий: Руїна в моді і кіно.

Руїна в мові і мистецтві.

Руїна навіть в людськім серці.


1-й ведучий: Зневіра міцно нас схопила

І нишком підірвала крила.

А ви спитайте про лани

Їх густо вкрили бур'яни.


2-й ведучий: Річки колись із чистою водою

На дні ховають сором наш і гріх.

А тільки вийдеш за поріг,

То чути регіт, сварку, сміх.

1-й ведучий: Неначе всі забули мову

Говорять зовсім по - другому.

Словечка дивнії вставляють,

Навчатись мови не бажають.

2-й ведучий: Усе чуже до нас повзе.

Уже за горло всіх бере,

А ми чекаєм манни з неба.

1-й ведучий: Тоді за те нам так і треба!

Але якщо ми ще живі

І кажем, що і не дурні,

Тоді спішимо вчити мову,

Щоб не виглядати по - другому.

2-й ведучий: Чуже ми теж повинні знати,

Але й своє не забувати.

Допоки мова ще жива,

Тоді в народу всі права.

Учні:

1-й учень: Спи спокійно, Тарасе! _________________

Нащадки твої

Словом шани й любові

Тебе пом'янули.

І народи Вкраїни

Заповітів священних

Твоїх не забули.


2-й учень: Покоління поколінню _________________

Про тебе розкаже,

І твоя, Кобзарю, слава

Не вмре, не поляже.


3-й учень: В минулім часі не кажіть про нього - __________________

Він з нами нині в майбуття іде.

Його слова то нам пересторога

У наших діях і на кожен день


4-й учень: Якщо вам мова і земля, й родина, __________________

І пісня українська дорогі , -

Любіть, як він, страждальну Україну,

Як він, ви ненавидьте ворогів.


5-й учень: У нас він будить волю, честь і гідність, _________________

За правду кличе на борню іти.

На світі всі знедолені і бідні

Були для нього сестри і брати.


6-й учень: Іде Кобзар, нескорений, величний, __________________

Дивуючи весь білий світ.

Нехай же в душах споконвічно

звучить Тарасів " Заповіт".



Російською мовою: Как умру, похороните

На Украйне милой;

Пусть курган в степи широкий

Будет мне могилой.

Положите так, чтоб видел

Я луга и кручи,

Чтобы слышал как волнами

Днепр ревёт ревучий.


Польською мовою: Кеды умре, то на згужу

Взнесьте мі могіле

Посьруд степу широкего

Украины милай.

Мне заешь вселький Родзине

В краю вольнім, новим

Памянтайте помнить часем

Добрим тихим словом.



Білоруською мовою: Як умру, дык поховайце

Мяне на кургане,

Сярод степу шырокага

На Украіне слаунай,

Как бяскрайнія разлогі,

І Дняпро, і кручи

Было відна, было чутна,

Як грыміць грымучы.















hello_html_38fad043.png

























hello_html_m1360149e.png







































На балу

Усе в цім домі не буденне - Блищить, мигтить святковий зал.

Пахтить печене і варене - Панота сходиться на бал.

Ось і Тарас серед загалу З дороги, всім панам на злість,

Пройшов собі в коточок залу, Присів край столика і їсть.

Аж ось і пан сюди заходить, Скривив лице своє бліде,

Єхидними очима водить І прямо до Тараса йде.

Став перед ним, немов жердина.

- Чи не сказали б ви мені,

Чим відрізняється людина, Звініть на слові, свині?

А наш Тарас:

- Скажу охоче. Дивитись, пане, треба в суть:

Людина їсть , коли захоче, свиня ж - коли їй подадуть.


hello_html_m79f4456b.png



























" Зустріч з паном"

Йде якось Тарас Москвою погожої днини.

І зустрічає на вулиці пана з України.

Мав Тарас його уникнуть - Стрілися одначе.

А, здоров. Як живеш, земляче?

А Тарас йому говорить ( Вже й очима стрілись )

- Ото ж мені жива риба З яблуками снилась!

- А хіба що, - пан питає земляка - поета.

- Та нічого, але в мене Є така прикмета.

Коли в сні вночі побачу Окуня чи щуку,

То вже стріну неодмінно Вдень якусь тварюку.




hello_html_m18c2b4d4.png























hello_html_m120bdf46.png




















hello_html_m6277e874.png





57 вебинаров для учителей на разные темы
ПЕРЕЙТИ к бесплатному просмотру
(заказ свидетельства о просмотре - только до 11 декабря)


Автор
Дата добавления 28.10.2016
Раздел Украинский язык
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров18
Номер материала ДБ-296369
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх