Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Конспекты / Виховний захід до Шевченківських днів "Вклонімося Великому Кобзарю"

Виховний захід до Шевченківських днів "Вклонімося Великому Кобзарю"

  • Украинский язык

Поделитесь материалом с коллегами:

Сценарій літературного – музичного свята,

присвяченого річниці з дня народження Т.Г.Шевченка


. «Вклонимося Кобзарю»

Мета: поглибити знання учнів про життєпис сина українського народу – Т.Г.Шевченка; спираючись на слово, домагатися розвитку не тільки інтелекту, а й душі; спонукати учнів до власної творчості; виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет, традицій нашого народу, бути справжнім патріотом України.

 

Святково прибраний зал: портрет Тараса Шевченка у рушнику, виставка творів Т.Шевченка; мультимедійна дошка з презентацією про життя і творчість Кобзаря; епіграф.

І мене в сім’ї, великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом

Т.Г. Шевченко



Перебіг свята

  1. Ведучий:  Щороку приходить до нас весна, а з нею – Шевченківські свята. І  хоч минуло досить багато часу, народ пам´ятає, знає і шанує свого генія. Тож запрошуємо Вас на наше свято.

 

Ведучий 2: Хай палає свічка.

Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас. ( Запалює свічку біля портрета Шевченка.)


  1. Учні читають вірші, приносять хліб-сіль та квіти до портрета Кобзаря.

Учень 1: Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.


Учень 2: Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.


Учень 3: Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас.


Учень 4: Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо. … (Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрета)


  1. Ведуча:  9 березня 1814 року

В похилій хаті край села.

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.     

 

Сценка «Малий Тарас із матір’ю»

Заходить жінка, одягнена в сільський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах

держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда.

Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову».

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечку, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить ім. добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові).        

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини,

Нам вік доводиться робить,

Не розгинаючи і спини. 


  1. Ведуча:Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бурянах, за що прозвали в сім`ї «малим приблудою».

Ведучий: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». Дивна це була наука. П’яниця – дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу,куди привела його кріпацька доля.

Тарасик:   Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу повела

До п’яного дяка в науку.

«Учись, серденько, і колись

З нас будуть люди»,- ти казала.

Ведуча: Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

Тарасик:   Там матір добрую мою

Ще молодою - у могилу

Нужда та праця положила.


Ведучий: Незадовго до смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.


Тарасик:   Там батько, плачучи з дітьми

 (А ми малі були та голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

мов мишенята. Я до школи -

Носити воду школярам.


Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».


 Інсценізація вірша «Мені тринадцятий минало».

Оксана:Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх ти співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана: І ти розмалюєш нашу  хату.      

 Тарас: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний.

Оксана: Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж пити хочуть!

Оксана:              Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились.

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи.

 

Ведучий: Незважаючи на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім´ї, і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.


  1. Перегляд презентації «Велика постать Кобзаря».

1 слайд

Ведучий: 9 березня 2014 року виповнилося 200 років від дня народження Тараса Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України.

Ведуча: Він, для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане , дороге нам і рідне. То яким же був Тарас насправді?

2 слайд

Ведуча: Тарас Григорович народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях,Звенигородського повіту,Київської губернії,в сім’ї селянина-кріпака. Рано втративши матір,а потім і батька,він з дитинства зазнав багато горя,відчув на собі весь тягар кріпацтва.

3 слайд

Ведучий: Деякий час Шевченко був у навчанні дяка-вчителя на становищі школяра –попихача. Вже у ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі в сусідніх селах учителя малювання, Шевченко повертається до свого села і стає наймитом у попа.

Ведуча: Коли Шевченкові йшов п’ятнадцятий рік, його взяли за слугу-козачка до молодого пана Енгельгарда. Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у Вільно і в 1831 р. приїжджає до Петербурга. На вісімнадцятому році життя Шевченка законтрактовано до цехового майстра живопису Ширяєва.

4 слайд

Ведучий: Випадково знайомиться він з художником Іваном Сошенком, а через нього – з відомими художниками й письменниками: Карлом Брюлловим, Євгеном Гребінкою та іншими.

5 слайд

Ведуча: 22 квітня 1838 року Шевченка викуплено у пана Енгельгарда за дві з половиною тисячі карбованців асигнаціями, які виручили за продаж з аукціону портрета Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв, одним з улюблених учнів і товаришів Брюллова.

6 слайд

Ведучий: Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі особливого характеру.

Ведуча: Русявий. На перший погляд обличчя його видавалося звичайним, але кожного чарували невеликі, але виразні сірі очі , що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

7 слайд

Ведучий: Ось як згадують про Шевченка сучасники: «Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…».

Ведуча: «Він був надзвичайно ласкавий, мякий і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги».

8 слайд

Ведучий: Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.

Ведуча: Він залишав по собі багату спадщину: сотні закінчених картин олією, сепією та аквареллю, близько тисячі троьхсот малюнків. Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень.

9 слайд

Ведучий: Друзями Шевченка були відомі культурні й мистецькі діячі Росії. Геніальний актор Щепкін настільки любив Шевченка, що сімдесятирічним спеціально приїхав на зустріч до Тараса Григоровича у Нижній Новгород. Для вже поважного старця це був справжній подвиг.

Ведучаа: Відомий історик Микола Костомаров, який був з поетом у близьких стосунках, під час похорону Шевченка почав промовляти, але, схвильований, заридав і пішов геть.

Ведучий: Шевченко був у дружніх стосунках з усією українською елітою – Кулішем і Гулаком-Артемовським, Гребінкою і Марком Вовчоком, Квіткою Основяненком і Максимовичем.

10 слайд

Ведуча: В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході.

Ведучий: Він був предметом загальної уваги і захоплення. Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого пана капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів.

Ведуча: Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, модні красуні, аристократи, студенти, урядовці – всі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити, ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

11 слайд

Ведучий:про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно,що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. Лише двадцять третього листопада поскаржився лікарю на біль у грудях.

Ведуча: діагноз лікарів був невтішним: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Поет лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.

Ведучий: У неділю десятого березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

Разом: Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.

  1. Ведучий: Усна народна творчість була і є тим джерелом, звідки черпали творче натхнення письменники всіх часів і народів. Саме на ґрунті народної пісні і думи виріс поетичний геній Шевченка.

Ведуча: Тарас Григорович починав свою творчість із балад, використовуючи в них багатющий матеріал фольклору.Це балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка», а найпершою була балада «Причинна». Вступ до цієї балади так полюбився простому людові, що став піснею.

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні учнів 8 класу.

  1. Ведуча: Незважаючи на тяжку долю, на усе те страшне, що довелося поетові побачити і пережити, ніколи Шевченка не залишала надія на краще.

 Сценка "Три долi"
Поет: Доле, де ти! Доле, де ти!? Нема нiякої... Коли доброї жаль, Боже, То дай злої, злої! Доле, де ти! Доле, де ти!? (входять три долi. 1 - повсякденне селянське вбрання; 2 - панське вбрання; 3 - святкове дiвоче вбрання)
Поет:  
  Для кого я пишу , для чого, За що Україну люблю? Чи варт вона вогню святого?


1 доля: 
  Тарасе, Тарасе! Втратив ти свою селянську долю! Забув призначення свое сiяти та жати, вiдбився од роду!
  Умер би, орючи, на нивi,
  Нiчого б на свiтi не знав.
  Не був би в свiтi юродивим,
  Людей i бога не прокляв!


Поет: 
  Брешеш, не забув я роду свого, та в ярмi ходить не можу i не хочу! Рiд мiй козацький завжди зi мною. Доля батькiв, братiв, сестер...
  Менi аж страшно, як згадаю
  Оту хатину край села...
  В тiм гаю,
  У тiй хатинi, у раю,
  Я бачив пекло, там неволя!

2 доля: 
  Художник Шевченко! Что сделали вы со своей судьбой!? Как улыбалась вам фортуна. Такой многообещаюший художник! Такой талант! Ну к чему Вам эти малоросийские стишки, неблагодарный! Вы сами погубили свою судьбу. И для чего так старались Брюллов, Жуковский, Сошенко, Венецианов?

Поет: 
  Нiколи не забуду я радiсного дня визволення! 22 квiтня 1838 року; нiколи не забуду й того, що зробили для мене добрi моi товаришi. Але народ мiй , брати моi, сестри моi все ще лишалися рабами. Украiна моя була в ярмi, i це не давало менi права бути щасливим. Так, мене захопило свiтське життя, театри, бали, вiдчуття свободи, але передi мною завжди стояла злиденна моя Україна.
  Словом я возвеличив
  отих малих рабiв нiмих
  i на сторожi коло них
  поставив слово.

3 доля: 
  Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос - бiльш нiчого.

А серце б'ється-ожива,

Як їх почує!.. Знать од Бога
  I голос той, i тi слова
  iдуть мiж люде.
  Тарасе! Батьку мiй, брате мiй, сину мiй! Я твоя доля, Безталанна твоя Україна! Без тебе була я безголоса! Ти дав менi слово. Дав вiру у майбутнє.
  Буде бите царями сiянеє жито,
  А люди виростуть!
  I на оновленiй землi
  Врага не буде, супостата,
  А буде син, i буде мати,
  i будуть люди на землi.
Бере 3 долю за руку, виходять вперед.
Поет: 
  Ти не лукавила зо мною,
  ти другом, братом i сестрою
  сiромi стала.
  Ми не лукавили з тобою,
  Ми просто йшли; у нас нема
  Зерна неправди за собою.
  Ходiмо ж, доленько моя!
  Мiй друже вбогий, нелукавий!
  Ходiмо дальше, дальше слава,
  А слава - заповiдь моя!


  1. Ведучий: Доля України, її історія завжди хвилювала Великого Кобзаря, він хотів, щоб прийдешні покоління не забували, чиїх батьків вони діти, пам’ятали звичаї і традиції свого народу. Тарас Шевченко вірив у краще майбутнє свого краю.

Пісня «Моя Україна», танок з рушниками.


  1. Завершення свята.

Ведучий: Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.


Ведучий: Між берегами вічності клекоче час,
Дзвенить нового дня весела повінь.
Живуть, Тарасе, рідний, поміж нас
І голос твій, і пензель твій, і Слово.
«Твої думки, діла і заповіти –
Як вічне світло, як весняні квіті
Цвітуть, живуть
І будуть вічно жити»
.

Выберите курс повышения квалификации со скидкой 50%:

Краткое описание документа:

Виховний захід до Шевченківських днів, містить вірші, сценки про життя і творчість Великого Кобзаря, народні та авторські пісні, має патріотичне спрямування. Буде корисний для вчителів української мови та літератури. Розвиває творчі здібності учнів, естетичні смаки, виховує почуття любові до художньої творчості та шанобливе ставлення до визначних постатей української культури.

Автор
Дата добавления 25.10.2016
Раздел Украинский язык
Подраздел Конспекты
Просмотров180
Номер материала ДБ-290046
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх