Руслана Лижичко - українська співачка, піаністка, диригент, танцюристка, продюсер, громадська діячка. Народна артистка України. Почесна громадянка Львова.
Школяркою Руслана співала в гурті «Оріон», потім — у дитячому ансамблі «Посмішка». Після закінчення дитячої музичної школи майбутня співачка вступила до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка на диригентське відділення.
Під час навчання в консерваторії Руслана брала уроки композиції в Мирослава Скорика, уроки диригування в Миколи Колесси та Юрія Луціва, уроки вокалу в Лариси Бужко, уроки фортепіано в Юрія Боня.
Руслана закінчила консерваторію за фахом «Диригент симфонічного оркестру».
Океа́н Е́льзи (або скорочено — О. Е.) — український рок-гурт, створений 12 жовтня 1994 року у Львові. Лідером та вокалістом гурту є Святослав Вакарчук.
Публіка та критики неодноразово визнавали «Океан Ельзи» найкращим рок-гуртом СНД та Східної Європи. Усього на території України продано понад мільйон дисків Океану Ельзи.
Скрябін
Андрій Кузьменко (псевдо — Кузьма) народився 17 серпня 1968, у м.Самбір, Львівська область (хоча дитинство та шкільні роки провів у Новояворівську)- український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту "Скрябін".
Тарас Чубай
Тарас Чубай - львівський автор-виконавець, рок-музикант та композитор. Заслужений артист України. Лідер гурту "Плач Єремії" (керівник, автор музики і текстів, вокаліст, музикант). Син поета Григорія Чубая. Своєю творчістю популяризує яскраву поезію батька, а також сучасних українських авторів.
Квітка Цісик
'Квітка Цісик - американська співачка українського походження (сопрано), виконавиця українських народних і популярних пісень. П’ятирічною Квітка освоїла скрипку, допомагав у цьому батько — прославлений концертуючий скрипаль, який навчався у Львівській консерваторії і потім викладав в українському музичному інституті Америки. Американці шанують і вклоняються професіоналам. Саме такою була пані Цісик. Навіть не будучи поп-зіркою, Квітка досягла того, що її голос знали всі американці, за винятком людей з вадами слуху. Унікальний тембр голосу співачки, її на диво елегантна манера виконання, бездоганна мова, полонили й мільйони українців. Дивовижно, але, не маючи звання народної артистки України, вона буде володіти вічною народною любов’ю і повагою українців всього світу.
«Піккарді́йська Те́рція»
Точкою відліку та народження "Піккардійської терції" є 1992 рік. Первісний формат – дванадцятиголосий мішаний хор студентів Львівського державного музичного училища ім. С.Людкевича. Після природного відбору репетиціями та вокальними експериментами залишилося лише четверо добровольців, готових працювати далі, – Володимир Якимець, Ярослав Нудик, Богдан Богач та Андрій Капраль. Аби ніколи не бракувало оптимізму свій колектив назвали терміном, запозиченим в українського композитора Анатолія Кос-Анатольського – "пікардійська терція", який означає мажорний зворот у фіналі музичного твору. Аби все таки відрізнятися від терміну, в назві подвоїли літеру к.
Згодом до квартету доєдналися ще двоє музикантів – Андрій Базиликут та Роман Турянин. Головна мета, яка об'єднала учасників колективу, – відточувати майстерність співу a capella (без інструментів) та експериментувати з різноманітними музичними стилями.
24 вересня 1992 року відбувся перший виступ "Піккардійської терції" у Львівському національному університеті ім. І. Франка (перше визнання публіки). Єдина заміна в складі учасників відбулася 1996 року: замість Андрія Базиликута до колективу доєднався Андрій Шавала, який до того тринадцять років співав у "Трембіті".
Миросла́в Миха́йлович Ско́рик — композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства, співголова Спілки композиторів України в 2006–2010 роках, художній керівник Київської опери (з 2011). Внучатий племінник Соломії Крушельницької. Народився 13 липня 1938 року у Львові, його батьки отримали освіту у Віденському університеті, а бабця була рідною сестрою оперної співачки Соломії Крушельницької. З окупацією Західної України у 1939 року СРСР, сім'я Скориків, як і багато інших українських інтелігентних сімей зазнала втрат. У роки війни старший брат М. Скорика брав участь у Другій світовій війні в рядах дивізії «Галичина», по завершенні війни йому вдалося емігрувати до Австралії. З поверненням радянського режиму, 1947 року родину Скориків було репресовано та вислано в Сибір. Лише після смерті Й.Сталіна, 1955 року родині Скорика було дозволено повернутися до Львова.
Перше знайомство з музикою отримав у сім'ї — батьки, не будучи професійними музикантами, музикували у родинному колі, батько грав на скрипці, мати — на фортепіано. З 1945 року відвідував музичну школу у Львові. У 1955–1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція). Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка. По завершенні стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики С. Прокоф'єва», отримав наукову ступінь кандидата мистецтвознавства.
З 1966 р. до кінця 1980-х рр. викладав композицію у Київській консерваторії. Тривалий час працював у США, з 1996 — Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 — завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. З 2002 — художній керівник фестивалю «Київ Мюзік Фест». У 2005 — голова журі фестивалю «Червона рута», у 2006–2010 роках — співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011 року був призначений художнім керівником Київської опери[1]
Оставьте свой комментарий
Авторизуйтесь, чтобы задавать вопросы.