Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Классному руководителю / Другие методич. материалы / Виступ на методоб'єднанні класних керівників за темою " Сім'я та школа: співпраця та співдружність"

Виступ на методоб'єднанні класних керівників за темою " Сім'я та школа: співпраця та співдружність"



Осталось всего 4 дня приёма заявок на
Международный конкурс "Мириады открытий"
(конкурс сразу по 24 предметам за один оргвзнос)


  • Классному руководителю

Поделитесь материалом с коллегами:

Сім’я та школа: співпраця і співтворчість

Успішність досягнень дитини залежить від того, хто і як впливає на її розвиток. Батьки і педагоги - дві найпотужніші сили, роль яких в процесі становлення особистості кожної людини неможливо перебільшити. А.С. Макаренко підкреслював: "Виховання є процес соціальний в найширшому сенсі. Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше - люди. З них на першому місці - батьки і педагоги ". Ідеалом, до якого прагне родина, школа, все наше суспільство, є всебічно розвинена людина, освічена, здорова фізично і морально, що вміє і любить трудитися. Педагогічна взаємодія школи і сім'ї полягає у створенні сприятливих умов для особистісного розвитку і росту дітей, організації активного життя людини, ведучого гідне життя. Актуального значення набуває не стільки їх взаємодія в традиційному розумінні, скільки, насамперед, взаєморозуміння, взаємодоповнення, співтворчість школи і сім'ї у вихованні та освіті підростаючого покоління.

Сім'я і школа – потенційні партнери у вихованні дітей. Шкільна, і сімейна сфери не існують ізольовано в житті дитини, яка, приходячи до школи, репрезентує світ своєї родини, умови життя, спектр соціальних взаємин, звички, манери поведінки, зрештою, рівень інтелекту.

Школа завжди прагнула до взаємодії з сім'єю. Це знаходило своє відображення в корекції сімейного виховання, у педагогічній просвіті батьків, у безкінечному «листуванні» з батьками з приводу навчання і поведінки їхніх дітей, у викликах батьків до школи тощо. Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.

Звідси випливає, що логіка шкільного та логіка сімейного виховання не тотожні, але вони виконують одне завдання: виховання свідомої особистості, яка відповідає за свої вчинки та дії.

Серед пріоритетних напрямків реформування освіти відзначено, що в основу сучасного виховного процесу повинні бути покладені такі чинники:

  • принцип єдності сім’ї і школи,

  • наступності і спадкоємності поколінь,

  • організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу та забезпечення педагогізації батьків.

Без сумніву, школа може успішно виконувати свої функції щодо виховання підростаючого покоління тільки у тісному взаємозв’язку із сім’єю. Лише спільними цілеспрямованими зусиллями педагогів і батьків вдасться плідно впливати на розвиток особистості дитини, розв’язувати актуальні виховні завдання.

«У процесі виховання людської особистості, - говорив В.О.Сухомлинський, - діє багато сил : по-перше, сім’я; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами і цінностями, з його знаннями, уміннями, життєвим досвідом; по-третє, колектив, який має могутню силу впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа виховання, тобто її самовиховання…» Яка ж цих сил має визначальний вплив на виховання особистості дитини? Однозначно відповісти на це запитання, напевно, не можливо.

Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості учня, то сили школи потроюються. Якщо ж союз сім’ї і школи слабкий або не склався взагалі, сили школи зменшуються вдвічі.

У Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні відзначається, що «сім’я є основним соціальним інститутом, відповідальним за виховання зростаючої особистості».

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому незамінний.

Виховання дітей в сім’ї має, безперечно, суб’єктивний характер і залежить від рівня моральності і загальної культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Значну роль у цьому відіграє виховний потенціал сім’ї, який визначається внутрішньо притаманними конкретній сім’ї можливостями. Його важливо враховувати при виробленні стратегії співпраці школи з батьками учнів.

Як показує життя, сучасна сім’я дуже часто не в змозі справитись самостійно з покладеними на неї виховними завданнями. На допомогу їй повинні прийти інші соціальні інститути, насамперед школа.

Тому значну роль у вихованні школярів мають спільні дії навчального закладу й сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками в сучасній школі.

Все це потребує від стратегії співробітництва і взаємодії з батьками не формального, а реального розуміння їх ролі як суб’єктів освітнього процесу, які можуть активно впливати на освітні цілі, на зміст освіти, освітньо-виховне середовище школи.

Можна визначити такі умови успішної співпраці школи і сім’ї:

  • інформованість батьків про шкільне життя, про освітній процес, про всі можливості, які сім’я може використовувати для освіти своєї дитини;

  • залучення батьків до життя школи;

  • узгодженість у підході до дитини;

  • кваліфікована допомога та підтримка у складних життєвих та педагогічних ситуаціях;

  • справедливе розв’язання конфліктів.

Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічно підготовки й позбавлена громадської відповідальності за гідне виховання своїх дітей, саме класний керівник повинен виступати, з одного боку, зв’язуючою ланкою між школою та сім’єю, а з другого, - організатором піднесення педагогічної культури кожного батька й матері.

Робота класного керівника з колективом батьків має великі педагогічні можливості, а саме:

  • широке педагогічне інформування,

  • обмін досвідом,

  • створення у необхідних випадках громадської думки,

  • залучення батьків до участі в житті класу.

Така робота ведеться у двох напрямах:

  1. підвищення педагогічної культури батьків і у зв’язку з цим досконаліше виконання ними виховання своїх дітей;

  2. об’єднання батьків у згуртований колектив, діяльність якого спрямована на підвищення рівня навчально-виховної роботи з усіма учнями класу.

Головне завдання цієї роботи - активізувати виховну роботу сім’ї, надати їй цілеспрямованого і суспільно значущого характеру.

Батьки та вчителі повинні виступати партнерами, активними співучасниками великого творчого процесу виховання учнів, які взаємодоповнюють один одного, співпрацюють в ім’я становлення, розвитку і формування особистості дитини.

Організація родинно – шкільного виховання вимагає зміни традиційних установок вчителя і батьків. Батьки і педагоги повинні організувати свою спільну діяльність так, як вважають найдоцільніше, керуючись інтересами сім’ї і дітей.

Тому одним із найактуальніших напрямів роботи класного керівника сучасної школи є налагодження дієвого взаємозв’язку і ефективної співпраці з батьківською громадськістю, в ході яких можлива реалізація таких важливих завдань:

  • вивчення виховного потенціалу сімей;

  • підвищення рівня педагогічної культури батьків;

  • безпосереднє залученню батьків до навчально-виховного процесу;

  • вироблення єдиного виховного впливу на дитину з боку батьків і школи.

Практика свідчить, що одним із шляхів підвищення ефективності родинного виховання є використання активних (нетрадиційних) форм і засобів роботи з батьками. Серед них – функціонування консультпунктів з проблем виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації виховного процесу в сім’ї, засідання дискусійних клубів, семінари-практикуми, родинні свята тощо.

До інноваційних форм роботи з батьками відносимо ще такі:

  • родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей);

  • дерево родоводу (зустрічі поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання);

  • день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків, дітей);

  • родинна скарбничка (добірка матеріалів з досвіду родинного виховання);

  • аукціон ідей родинної педагогіки;

  • педагогічний десант ( відвідування батьків за місцем роботи, організація виставок, спеціальних стіннівок);

  • дні відкритих дверей (запрошуються всі батьки, вони відвідують класи, де навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогів, ведуть спостереження за працею дітей на уроках).

Але обираючи ту чи іншу форму роботи з батьками, класним керівникам варто пам’ятати, що результативність цієї роботи залежить не від назви форми, не від того, буде вона називатися звичним словом «бесіда» чи незвичним і красивим «родинний міст», а від вкладеного змісту, актуальності піднятої проблеми і практичного спрямування.

Практичною реалізацією даного напрямку виховної взаємодії сім’ї і школи має виступати система спільних творчих справ батьків і дітей, організована і керована вчителем і батьківським комітетом класу. Її мета – встановити реальні можливості виховного потенціалу кожної сім’ї у вихованні учнів класу, шляхом спільної діяльності створити умови для співпраці сім’ї вчителя у вихованні учнів, коригувати помилкові погляди батьків на питання сімейного виховання, піднести авторитет батьків в очах власних дітей і цим самим сприяти їх правильному вихованню.

Система спільних творчих вправ може включати такі форми роботи:

  1. виготовлення учнями разом із батьками наочних посібників, оформлення виставок, випуск стіннівок, виконання творчих робіт;

  2. спільна підготовка та участь у проведенні різноманітних виховних заходів, що організовуються в класі (екскурсії, свята, спортивні змагання…);

  3. організація таких форм роботи, які неможливі без залучення батьків до їх проведення ( родинні свята, «Свято нашого роду», сімейні змагання…);

  4. ведення батьками гуртків у класах, де вчаться їхні діти.

Кількість спільних творчих справ батьків і дітей повинен регулювати вчитель. Вважаю, що найоптимальнішим варіантом є проведення однієї такої справи щосеместру. Більшість часу відводиться на активну підготовку до її проведення, яка й становить зміст спільної виховної роботи учнів, батьків, вчителів.

Отже, для того, щоб якомога більше батьків стали справжніми партнерами школи у справі виховання дітей, необхідно:

  • підвищувати авторитет родини;

  • сприймати помилки у вихованні як створення нових можливостей для розвитку;

  • враховувати інтереси батьків;

  • опиратися на життєвий досвід батьків;

  • не загострювати увагу на недоліках сімейного виховання;

  • вірити, що будь-яка сім’я має сильні, позитивні сторони.

Щоб укріпити співробітництво школи і сім’ї, необхідно урізноманітнювати форми взаємодії з родиною: організовувати батьківські зустрічі, анкетування, практикуми, розробки пам’яток, семінари батьків з обміну досвідом виховання. У спілкуванні вчителів з батьками головне – спільне рішення виховних задач, пошуки найкращих засобів впливу на дитину. Тому дуже важлива і потрібна атмосфера взаємної довіри, загальної турботи про спільну справу. Родина і школа повинні спільно вирішувати загальні задачі виховання щасливої людини, разом нести відповідальність перед суспільством за це.




57 вебинаров для учителей на разные темы
ПЕРЕЙТИ к бесплатному просмотру
(заказ свидетельства о просмотре - только до 11 декабря)


Автор
Дата добавления 18.10.2016
Раздел Классному руководителю
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров25
Номер материала ДБ-272480
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх