Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Классному руководителю / Другие методич. материалы / Выступление для МО, педсовета

Выступление для МО, педсовета

  • Классному руководителю

Поделитесь материалом с коллегами:

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра педагогіки, психології та педагогічної творчості

Відділ спеціальної освіти









Творча курсова робота

на тему:

«Проблеми художньо - естетичного виховання»



слухачки курсів

підвищення кваліфікації

вихователів загальноосвітніх

шкіл-інтернатів

Оводкової Світлани Миколаївни.



Керівник курсів: Кулєш В.О.





2010 рік

Вступ.

Актуальність проблеми естетичного виховання в школі-інтернаті.

Демократичні процеси, що відбуваються в нашій незалежній, суверенній Україні, державна, економічна та культурна розбудова вимагають докорінних змін в роботі загальноосвітньої школи, особливо – школи-інтернату, формування творчої, активної особистості.

Актуальність поставленої проблеми посилюється тим, що особистісна система духовних цінностей вихованців, формування в них стійких естетичних інтересів впливають на розвиток культури всього нашого суспільства. Низький рівень загальної й естетичної культури значної частини сучасної молоді, зниження моральних критеріїв особистості, зниження морально-етичних норм соціального середовища, дезорієнтація в загальнолюдських життєвих цінностях викликають потребу в гуманітаризації процесу виховання.

Відродження духовності є першоосновою, на якій лише й можливе виховання сучасної молоді.

В сучасному житті активізуються технократичні тенденції, виникає «технічна цивілізація», «ділова культура», нівелюється особистість, що дегуманізує суспільство, заперечує естетичне начало в багатьох сферах людського життя.

Процеси модернізації суспільства певною мірою зумовлюють зміни світогляду людини, її духовних орієнтирів. Характерними стають тенденції до руйнування людської душі, дисбалансу її складників – почуття і розуму, до утвердження жорстоког типу особистості. Все це призводить до знецінення суб’єктивних духовних аспектів життя.

З огляду на ці дестабілізуючі фактори саме базісні культурні цінності суспільства мають стати перешкодою на шляху руйнівних процесів. Естетизована українська культура створює умови для розкриття особистісних якостей формування естетичних інтересів, потреб і смаків, творчої самореалізації людини. Залучення учнів до надбань національної української культури є гарантом на шляху деструктивних факторів розвитку сучасного суспільства.



























1.Завдання естетичного напрямку виховання.

Видатний педагог В.О.Сухомлинський писав: «Уявлення про прекрасну суспільну людину, про піднесене і величне в її думках, почуттях, переживаннях ми формуємо в дитини з перших днів її перебування в школі. Це уявлення ми наповнюємо плоттю і кров’ю – живими прикладами високоморальної поведінки та вчинків».

На жаль, ці духовні елементи людської краси недостатньо використовуються з метою естетичного виховання. Нерідко обговорення з дітьми позитивних рис літературних або кіногероїв чи діяльності прогресивних історичних діячів не завжди пов’язуються з поняттям краси. Дітям не завжди доноситься, що вищим проявом людської моралі є співчуття, милосердя, доброчинність.

На цьому грунті визначимо задачі, які стоять перед вихователем:

*виховувати дітей в дусі розуміння щастя, збагатити світ їхніх почуттів, щоб вони могли співпереживати, відчувати та розуміти всю красу й повноту навколишнього життя;

*озброїти вихованців естетичними знаннями;

*виховувати художній смак;

*вироблення естетичної активності, внесення прекрасного в життя, в різноманітну діяльність, у практику навчання і виховання;









2. Методи естетичного виховання.

Дуже важливо залучити всіх дітей до художньої діяльності, в процесі якої активізуються їхні почуття, уява, творчі сили. Вони пізнають радість творення, стають духовно багатшими. Художня діяльність прилучає дітей безпосередньо до творчості і є вищим ступенем їхньої естетичної активності. Вона ефективно формує й розвиває художні здібності учнів.

Складні завдання естетичного виховання здійснюються насамперед у процесі навчання. Інтерес школярів до навчання – велика рушійна сила, яка відкриває розум і серце дитини для благотворного впливу науки. Завдяки інтересу дитяча думка послідовно проникає в сутність явища чи предмета, наполегливо відшукує звязки і, переборюючи перешкоди. Досягає, радісного осяяння, коли невідоме відкривається в усій логічній цілісності і красі. Здобута ціною праці й творчих зусиль, поєднана з особливим життєвим досвідом, істина у свідомості школяра перетворюється у власне переконання. А це означає, що досягнуто основної мети навчання: учень не тільки збагатився знаннями, а й розвивається і формується його особистість.

Отже, виховання інтересу до навчальної діяльності є одним з головних чинників ефективності навчально-виховного процесу, адже кожна навчальна дисципліна сприяє естетичному розвитку школярів, виробленню певних естетичних понять, суджень, почуттів. Озброєння учнів основними поняттями наукових знань створюють міцний грунт для правильного розуміння прекрасного. Без глибоких наукових знань не можна виховати естетичне ставлення до дійсності, сформувати в учнів естетичні поняття та почуття, погляди, художні смаки, виробити в них уміння активно, творчо виявляти себе в тій чи іншій царині мистецтва.

Одним із навчальних предметів загальноосвітньої школи, що ефективно сприяє естетичному вихованню, є образотворче мистецтво. Воно не тільки передає зовнішню подібність, а й розкриває зміст зображуваного, його характерні індивідуальні риси: характер і внутрішню суть людини, неповторну красу природи, багатство світу . Важлива особливість образотворчого мистецтва полягає в тому, що воно відтворює явища, які ми сприймаємо зором. Відмінність його від літератури, театру, кіно, музики, де образ розвивається в часі і кожний твір має певну тривалість, - це статичність. Тут відтворено одну якусь подію, один момент життя людини, один її рух, один стан природи. Але будучи показаним у творі образотворчого мистецтва, цей один стан або один момент не здається ні застиглим, ні статичним. У ньому художник передає всю повноту життя, відчуття його руху, його ритму, дихання, його суть.

Сила образотворчого мистецтва в тому й полягає, що через одну подію, через один факт, конкретне зображення людини, природи, речей воно розкриває те, що в книзі буде викладено на багатьох сторінках, в кінофільмі – в тисячах метрів стрічки, в театрі – протягом всього спектаклю.

Отже, урочні та позаурочні заняття з образотворчого мистецтва сприяють комплексному розв’ язанню завдань художнього виховання, формуванню естетичнго ставлення школярів до навколишньої дійсності, вихованню в учнів інтересу та любові до мистецтва, розвитку художніх смаків і здібностей дітей. Вони дають учням знання основ реалістичного малюнка, сприяють виробленню вмінь і навичок малювати з натури, по пам’яті, за уявою: ознайомлюють з особливостями роботи в галузі декоративно-ужиткового мистецтва, формують уміння творчо, з урахуванням естетичних вимог ставитись до різноманітної суспільство корисної діяльності.

Здобуті знання на уроках образотворчого мистецтва поглиблюються і розширюються в процесі факультативних занять та позакласної роботи. Маються на увазі:

  • заняття в гуртках малювання та ліплення, живопису, графік /ліногравюра, плакат, оформлення книги тощо/, и декоративно-прикладного мистецтва /художня оброб- ка дерева та металу, вишивка тощо/, художнього конструювання та моделювання, мистецт- вознавства;

  • лекції, бесіди, тематичні ранки й вечора, присвячені видатним діячам мистецтва: періодичні звітні виставки дитячої художньої творчості: конкурси, що проводяться до відповідних знаменних дат або ж на закінчення навчального року: різноманітні екскурсії в картинні галереї, музеї, у майстерні художників, скульпторів, по місцям народних промислів.

Особливе місце серед видів мистецтв посідає музика, яка є важливим засобом естетичного виховання учнів. "Любіть і вивчайте велике мистецтво музики. Воно відкриває вам цілий світ високих почуттів, пристрастей і думок. Воно зробить вас духовно багатшими, чистішими, досконалішими. Завдяки музиці ви знайдете в собі нові, невідомі вам раніше сили. Ви побачите життя в нових тонах і барвах. Музика ще більше наблизить вас до того ідеалу досконалої людини, яка є метою нашого суспільства" /Дмитро Шо- стакович/.

Важко щось додати до цих натхненних слів Дмитра Шостаковича, які перегукуються з завданнями, постав- леними перед сучасною школою. Без перебільшення можна сказати, що музика супроводить людину все життя.

Справді, музика – мистецтво незвичайне, для неї не існує мовних барєрів, їх не потрібні перекладачі. І тому виняткова роль у формуванні духовного розвитку школярів засобами мистецтва належить музиці. На уроках музики учні озброюються музичними знаннями, виробляють необхідні уміння й навички, розвивають музичні, вокальні здібності, слух, пам’ять: збагачують емоційне життя, підносять загальну культуру.

Велику увагу слід приділяти найбільш поширеній формі музичного виховання – хоровому співу. Пісня розвиває в школярів художні смаки, музичні інтереси, естетичні почуття. Пісня розвиває в школярів художні смаки, музичні інтереси, естетичні почуття. "Пісня, - писав Дмитро Павличко, - один з найважливіших елементів духовності, без якого втрачає сенс материнське і будь-яке інше виховання, затьмарюється й зовсім зачиняється для людини вхід у мистецтво".

Окрім хорового співу, уроки музики необхідно доповнювати позакласними та факультативними заняттями. Сюди насамперед належать робота шкільних і класних вокальних ансамблів, оркестрів, музичних гуртків, слухання музичних радіо-телепередач, організація музичного лекторію, диспутів, вікторин. Важливе місце в естетичному вихованні мають посідати шкільні свята. Художнє оформлення повинне відображати його тему.

Значну роль в естетичному вихованні школярів належить відігравати позакласні заходи з мистецтва. Найважливішою особливістю факультативну вважаємо яскраво виражену виховну спрямованість і зв’язок з багатьма шкільними предметами та видами мистецтва. Таким шляхом обєднуються знання учнів про мистецтво, що їх вони отримали на різних уроках, подекуди навіть розєднаних роками.

Форми проведення таких заходів різноманітні: бесіди, обговорення, огляди, практичні заняття, диспути, літературно-музичні вікторини, концерти, повідомлення учнів, відвідування музеїв і концертних залів /з наступним аналізом/, перегляд альбомів, кінофільм, прослуховування музичних творів.

Педагогіка надає важливого значення фактору краси природи в навчальній пізнавальній діяльності учнів, яка повинна приносити дітям задоволення і радість від самого процесу праці та її наслідків. Засвоєння художнього образу природи значною мірою залежить від ставлення учнів до цього образу та до самої природи. Школярам властива допитливість й емоціональна чуйність у ставленні до художнього змалювання природи. В процесі спостережень і детального естетичного освоєння природи в них накопичуються чуттєві враження, необхідні знання, проходить їх найпростіша систематизація, аналіз, синтез, формування понять, моральних, естетичних суджень. Художній образ природи розвиває креативність, емпатію та інші позитивні якості школярів, в тому числі молодших класів.

Отже, природа, впливаючи на дітей своєю красою, гармонією, легкістю, світлістю, різнобарв’ям, виховує в них естетичні смаки. Людина, яка тонко відчуває красу природи, намагається і своє життя зробити красивим. Така людина, як правило, не здатна на грубість, егоїзм, байдуже ставлення до інших людей. Любов до природи учні переносять на рідну землю. Вони озеленюють шкільні подвір’я, закладають парки, сквери, у дворах влаштовують квіткові майданчики, садять дерева біля шосейних магістралей. Діти охоче вирощують квіти, виступають у школах та позашкільних закладах як художники-декоратори, привносячи цим самим в рідні міста і села естетику й культуру побуту.

Природа – великий учитель. Вона пробуджує в школярів багато емоцій. Досконалість, гармонія в природі – одне з джерел натхнення до художньої творчості. Краса природи – важливий фактор формування почуттів прекрасного. В процесі взаємодії з природою людина не тільки прилучається до її краси, а й удосконалює моральні якості.

Ознайомлення школярів з красою свого краю, спостереження його лісів, полів, його неповторного рельєфу і створення руками людини споруд вже само по собі виховує і розвиває здатність естетичного сприймання природи. Але сприймання природи, як і сприймання образів мистецтва, - складний процес. Він залежить від духовного багатства дитини, рівня її вихованості, моральних якостей школяра і від способів виховного впливу.

Добре поставлена робота з естетичного виховання засобами природи ефективно впливає на формування почуттів, художніх смаків, виховання творчих здібностей і таланту, вироблення естетичного ставлення до дійсності.

Великі можливості для естетичного розвитку школярів має вчитель, який звертає увагу на красу всіх складових частин розумової діяльності.

Найкраще розв’язуються завдання естетичного виховання учнів у процесі творчої праці, вільної від шаблону, праці, пов’язаної з напруженням думки, з самостійними пошуками шляхів до істини, з розв’язанням проблемних завдань. При цьому краса мислення – в умінні знайти не будь-який, а найефективніший шлях вирішення завдання, висловивши зміст думки лаконічно, точно, але не на шкоду науковим даним. Відчуття краси виникає також від такої побудови процесу мислення, в якому має місце послідовність, переконливість. Ось чому так важко якомога частіше аналізувати з учнями усні перекази й твори з тим, щоб поступово навчити школярів давати аргументовані відповіді.

Отже, педагогічно правильно організоване поєднання розумової та фізичної праці виховує естетично, стає джерелом формування в учнів почуття краси, викликає позитивні емоції, сприяє духовному збагаченню особистості.

Важливе значення для естетичного виховання шкільної молоді має ознайомлення її з місцевими художніми промислами, з мистецтвом народних умільців, залучення учнів до прикладного мистецтва.

Отже, від того, як ми виховаємо наших дітей, чому навчимо їх, багато в чому залежатиме прогрес нашого суспільства в майбутньому. Батьківська поведінка має в цій справі вирішальне значення. А. С. Макаренко зазначав, що ми виховуємо дітей в кожний момент нашого життя, нашого тоді, коли нас немає вдома. Як ми одягаємося, розмовляємо один з одним, говоримо про інших людей, як ми радіємо чи сумуємо, читаємо книги – все це має для дитини велике значення.

Розглядаючи проблему естетичного виховання в українській національній школі, зазначимо, що є вкрай серйозна прогалина в естетиці поведінки школярів.

Дисциплінованість учня – результат багатьох його психічних процесів. Насамперед вона тісно пов’язана з мисленням, оскільки свідома дисципліна – це розуміння необхідності аналізу власних вчинків і поведінки ровесників.

Важливе місце в дисциплінованості належить почуттям. Переживання школярів власної поведінки і вчинків ровесників становить для виховання не меншу цінність, ніж осмислення норм співжиття.

Найяскравіше в дисциплінованості виражені вольові процеси й особливо регульована дія волі, за допомогою якої учень керує своєю поведінкою, здійснює необхідні вчинки, переборює труднощі, перешкоди а шляху до дисциплінованого акту. За суттю виховання дисциплі- нованості і волі школяра – єдиний процес. Ось чому формування вольових рис у дитини – найважливіша передумова виховання свідомої дисципліни.

Таким чином, виховуючи дисциплінованість учня, школа вирішує завдання естетики поведінки. Краса поведінки знаходить свій прояв у почутті обо’язку, ввічливості, витриманості, чесності, правдивості, чуйності, скромності школяра. Естетичні почуття виявляються в умінні загальмувати в собі поривання, що йдуть врозріз з інтересами колективу, в доброзичливому ставленні до близьких, знайомих, у красивим взаєминах з ровесниками, вчителями тощо.

У формуванні поведінки дуже важливе значення має організація середовища, побуту, відпочинку, дозвілля школярів. Вплив на дитину предметів побуту, що безпосередньо пов’язані із задоволенням матеріальних і культурних потреб – в одязі, житлі та комунальному обслуговуванні, у відпочинку, розвагах тощо, починається з дня її народження і триває все життя. Через те важливо, щоб усі сторони індивідуального та громадського побуту відповідали сучасним естетичним критеріям і сприяли розвитку художнього смаку. Важливо, щоб у побутовій сфері цілеспрямовано регулювалися потреби й смаки, до мінімуму були зведені стихійні й випадкові впливи.

Завдання школи полягає в тому, щоб виховати естетичні смаки учнів, переконати їх у тому, що краса і вартість далеко не рівнозначні. Оформлення школи, класу, квартири не обовязково повинне бути повязане з великими матеріальними витратами. Найпростіший матеріал може бути красивим і збагатить наш побут, якщо до нього підійти творчо, як художник.

У системі естетичного виховання учнів велике значення має оформлення шкільного приміщення, класних кабінетів і допоміжних приміщень, а також шкільної садиби. Затишно, красиво оформлена зовні і всередині школа, світлі, радісні тони, бездоганна чистота, квіти, картини, гарно оформлені стенди вітрин, строгий порядок – усе це важливі засоби естетичного виховання школярів.

Отже, обстановка, в якій перебувають учні, є частиною виховую чого середовища. Це середовище треба створювати, добиваючись того, щоб моральний досвід людства, переданий в яскравому образі, в малюнку, в музичному творі, в мудрих думках видатних людей, проникав в духовне життя школярів.

У процесі навчання й удосконалення естетичного виховання помітне місце відводиться методам виховної роботи з учнівською молоддю. Найважливішими методами естетичної освіти є розповідь, бесіда, лекція, диспут. Щоб показати дієвість цих методів можна спинитись, для прикладу, на одному з них.

Незаперечним є той факт, що цінність методу залежить від того, наскільки він мобілізує пізнавальну активність учнів, з якою силою він хвилює серця. До таких методів формування естетичної свідомості, які привертають увагу школярів, сприяють їхнім естетичним судженням, належить диспут. На ньому порушують питання, що цікавлять юнаків і дівчат, але з різних боків оцінюються ними. Мета диспуту – виявити позиції його учасників і в ході обговорення зясувати складну проблему.

Тема диспуту мусить бути актуальною, близькою до нашого часу. Якщо естетична тема /або твір/ по-справжньому хвилює школярів, ставить і розвязує проблему естетичного виховання і своїм змістом викликає жваві суперечки, то варто провести її обговорення. Тема повинна звучати гостро, проблемно, наприклад: "Краса людська – в чому вона?", "Моє ставлення до сучасного мистецтва", "Яку музику ми любимо?", "Чи допомагає тобі музика жити, стати кращим?", "Твоя думка про класичні і сучасні масові танці", "Український фольклор та його традиції".

Диспут має виховне значення тоді, коли він є живою суперечкою серед ровесників. Учням слід вказати, що прочитати, як готуватися до виступів, як добирати матеріал, складати тези, конспекти. Доцільно, щоб питання до виступу готували самі учні. Підсумовуючи хід роботи, вчитель обов’язково повинен спинитися на питаннях, піднятих у диспуті, дати оцінку виступам, розв’язати ті проблеми, з якими школярі не справились. Добре підготовлені диспути збагачують естетичну свідомість учня, навчають критично ставитись до різних оцінок, суджень, спонукають школярів думати, доводити, аналізувати.





































3.Комплексне використання видів мистецтв як засіб естетичного виховання дітей.

Однією з основних форм естетичного виховання школярів є комплексне використання видів мистецтв у позакласній роботі. Безпосереднім продовженням і розвитком творчих навчальних занять є факультативи художнього циклу. Широке охоплення учнів, різноманітність тем, результативність факультативних занять – важливі критерії оцінювання діяльності школи на сучасному етапі. Мета факультативів – розширити та поглибити здобути знання на заняттях з музики, літератури, образотворчого мистецтва, здобути пізнавальну та творчу активність школярів, розвинути їхні музично-естетичні інтереси та здібності. На факультативних заняттях учнів ознайомлюють з окремими видами та жанрами художньої творчості, прилучають до музичного й образотворчого мистецтва. Школярам, зокрема старшокласники, надається можливість за бажанням вивчати спеціальні курси історії вітчизняного та світового мистецтва, основи естетики і мистецтвознавства.

З цих позицій можна вважати, що особливо ефективним компонентом системи естетичних інтересів школярів є організація художньо-естетичних комплексів, у процесі ознайомлення і вивчення яких учні зможуть глибоко й всебічно пізнати естетичну сутність мистецтва та навколишнього світу.

Аналізуючи діяльність школярів під час факультативних занять з мистецтва, можна зробити припущення, що найефективнішими прийомами та формами організації самостійної пошукової і творчої діяльності, які сприяють пробудженню позитивного емоційного ставлення до музики, літератури, образотворчого мистецтва, є:

*підготовка школярів до естетичного сприймання творів мистецтва;

*демонстрування ілюстрацій при одночасному прослуховуванні музичних творів;

*творчий добір і самостійний пошук цікавих творів відомих композиторів, письменників, художників;

*проведення вікторин за тематикою вивчених творів;

*створення відповідної емоційної атмосфери під час занять у процесі аналізу творів мистецтва;

*твори-мініатюри про природу з використанням музики та живопису;

*опис творів зрізних видів мистецтва;

*пошук віршів та музичних творів до картини-пейзажу;

*опис сильного враження від зустрічі з мистецтвом.

Такі форми занять стимулюють прагнення не тільки до отримання знань, а й до розвитку творчих здібностей вихованців, естетичних почуттів, моральних принципів.

Комплексне використання видів мистецтв, що мають важливе значення у вихованні музично-естетичних інтересів в дітей, безпосередньо впливає на підвищення рівня їх естетичної культури, в результаті чого у вихованців виникає потреба у набутті прекрасних, суто людських якостей, обґрунтованих на глибоко мотивованому бажанні бачити себе естетично вихованою особистістю, всебічно розвиненою людиною.

Отже, в ході факультативних занять з мистецтва у школярів розвивається не тільки пізнавальний, а й естетичний інтерес до процесу здобування знань, який є основою успішного навчання, самоосвіти та самовиховання.

Автор
Дата добавления 19.01.2016
Раздел Классному руководителю
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров80
Номер материала ДВ-358598
Получить свидетельство о публикации

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх