Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Начальные классы / Конспекты / Внеклассное чтение "Хай світом править доброта" (3 класс)

Внеклассное чтение "Хай світом править доброта" (3 класс)

  • Начальные классы

Поделитесь материалом с коллегами:

Урок позакласного читання в 3 класі

28 січня 2015 рік

Тема. Хай світом править доброта

(за творами В. О. Сухомлинського)


Мета: продовжити вивчати творчу спадщину В.О.Сухомлинського на прикладі оповідань: «Важко бути людиною», «Красиві слова і красиве діло»; розширити знайомство з поняттям добра і зла; сприяти формуванню вміння висловлювати власну думку, робити висновки з прочитаного; вдосконалювати навички читання; розвивати мовну; виховувати бажання примножувати добро, бути ввічливим і вдячним за доброту.


Обладнання: портрет В. О. Сухомлинського; фото-презентація «В. Сухомлинський»; таблички з написами назв оповідань; малюнок дерева, квіточки червоного та синього кольорів, конверти із завданнями, тексти оповідань.


Хід уроку


І. Організаційний етап

1. Привітання з гостями

- Діти, у нас сьогодні незвичайний урок. До нас прийшли гості. Давайте привітаємо їх.

Добрий день!


ІІ. Установочно-мотиваційний етап

1. Вправа «Мікрофон»

- Подумайте і скажіть, яким має бути наш урок? (цікавим, навчальним, трохи казковим, продуктивним, веселим)

- А ви на уроці якими повинні бути? (уважними, зібраними, активними, наполегливими)

Отже, якщо ви будете такими, то ми разом створимо цікавий, творчий, продуктивний урок.


ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Мовна розминка

1.1. Гра «Здогадайтеся: про кого або про що я розповідаю»

  • Учень, школяр, третьокласник, син, онук, племінник - … (хлопчик).

  • Чекає, зустрічає, запитує, годує, читає, прибирає, посміхається, піклується, стомлюється - … (мама).

  • Іде, капає, ллє, закінчується - … (дощ).

  • Прозаїк, казкар, поет, байкар - … (письменник).


1.2. Гра «Розгони хмаринки» (продовжити речення)

  • Байки пише … (байкар).

  • Вірші складає … (поет).

  • Казки вигадує … (казкар).

  • Прозу створює … (прозаїк).

  • Прочитайте врятовані слова.

  • Замініть їх одним словом.

  • Оберіть серед цих слів те, яке називає людину, яка пише оповідання. (прозаїк)

  • Продовжте: Оповідання – це … (невеликий за текс, у якому описано одну подію із життя персонажа).


1.3. Вправа «Літературний годинник»

- Прочитайте слова та назви оповідань. Утворіть співвідношення: «слова – назва оповідання»

  • Учитель, директор, клас, горбатенька … (Горбатенька дівчинка»).

  • Яринка, мама, маленька сорочечка … («Як же все це було без мене?»).

  • Бабуся Марія, онук Петрик, маленька пташка … («По волосинці»).

  • Учителька Катерина Іванівна, учні, голубе небо, Валя … («Я хочу сказати своє слово»).

  • Марійка, Миколка, Лариса, піжмурки … («Про що дума Марійка»).

  • Сергійко, Петро, Максим, Гриць, квітка … («Сергійкова квітка»).


ІV. Повідомлення теми та завдань уроку

- А об’єднує усі ці оповідання автор, ім'я якого - Василь Олександрович Сухомлинський. (портрет)

- Щоб дізнатися тему уроку, я пропоную вам виконати завдання на картках. Вам треба закреслити зайві літери і прочитати напис.

(на картках розташовано букви червоного та синього кольорів, треба прибрати сині букви та прочитати тему уроку)

Хтоамсйі аспервюьоілтутобюмчя тпркетаєіпвотинжтьо акудопджбщшрогентуйа


ХАЙ СВІТОМ ПРАВИТЬ ДОБРОТА


  • Що таке доброта?

Епіграфом до уроку будуть слова Любові Забашти:

(читають хором)

- Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.


На уроці з'ясуємо, що таке добро, якою має бути справжня людина: доброю чи злою, жорстокою чи милосердною. А допоможуть нам відповісти на ці запитання герої творів В. О. Сухомлинського.


V. Робота над темою уроку

1. Вправа «Супермаркет»

Уявіть, що ви зайшли до казкового супермаркету. Тут ви можете придбати тільки один предмет, це «Щось», що асоціюється зі словом добро.

  • Що ви купите?

  • Чому? (відповіді дітей)

  • А чи можна купити саме добро? (Ні)

  • А де ж його можна взяти? (створити)

І саме таким творцем добра можна назвати мудрого вчителя – Василя Олександровича Сухомлинського.


2. Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом В.О.Сухомлинського.

(раніше підготовлені діти коментують фотографії)


- Послухайте повідомлення ваших товаришів про цю людину. Будьте готові відповідати на питання.


Довідкове бюро:

Учень 1:

Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в селі Василівка на Кіровоградщині в сім’ї селянина-бідняка. У родині, крім Василя, було ще троє дітей. Усі четверо, коли виросли, стали вчителями. Сім’я мала невеличку ділянку землі і займалася сільським господарством.


Учень 2:

Батько був столярем. Він належав до освідчених і шанованих в селі людей. Писав статті до районної газети та керував трудовим навчанням у місцевій школі. А мама працювала в колгоспі.


Учень 3:

1933 року Василь закінчив семирічну школу. Однокласники згадували, що у нього був чудовий характер. Він був енергійним, життєрадісним, любив читати твори Тараса Григоровича Шевченка. Пізніше закінчив Кременчуцький педагогічний інститут і працював учителем української мови та літератури, був завучем.


Учень 4:

У 1941 році, коли розпочалася війна, Василь Олександрович пішов на фронт. Але довелося воювати недовго, бо був двічі поранений і довго лікувався. Після повернення з фронту шість років працював вчителем, а в 1948 році стає директором школи.


Учень 5:

Тридцять два роки він вів свій педагогічний щоденник, а потім роздуми з його щоденника ставали книгами. Для наймолодших він написав понад 1500 казок, оповідань і легенд, і ми їх залюбки читаємо.


Учень 6:

Василь Олександрович не лише навчав дітей, він прищеплював кожному з них найкращі людські якості, виховував у них доброту, людяність, чуйність, патріотизм, повагу до батьків, любов до рідної землі.


3. Відповіді на запитання

- Де народився Василь Сухомлинський?

- Скільки дітей було в родині?

- Яку професію вони обрали?

- Ким був батько?

- Де працювала мама?

  • Ким працював Василь Олександрович?

- Кому присвятив усе своє життя?


V. Опрацювання творів В. Сухомлинського

З деякими творами Василя Олександровича ми вже знайомі. Сьогодні нові оповідання. Назву одного з них ви назвете, коли виконаєте завдання на картці. Працюємо в парах.


1. Опрацювання оповідання В. Сухомлинського «Важко бути людиною»

1.1. Гра «Шифрувальник»

Роз’єднайте слова і прочитайте заголовок.

ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

1.2. Первинне читання сильним учнем

- Уважно послухайте оповідання, будьте готові виконати тестові завдання за його змістом.


1.З. Аудіювання.

1. Куди ходили діти?

а) в далекий похід;

б) на рибалку;

в) за грибами.


2. Чого попросили діти у жінки?

а) хліба;

б) води;

в) молока.


3. Хто перший згадав, що забули подякувати?

а) Роман;

б) Марійка;

в) всі діти.


4. Чому діти повернулися?

а) бо їм стало страшно;

б) вони щось там забули;

в) бо вони люди.


1.4. Взаємоперевірка аудіювання: 1-а, 2-б, 3-б, 4-в.


1.5. Повторне читання тексту учнями «Ланцюжком» частинами.

- Подумайте чи важко бути людиною?


1.6. Гра «Так чи ні»

- Хто вважає, що важко бути людиною підійміть червону квіточку, а хто ні – синю.

- Доведіть свою думку.

  • Ви впевнені в своєму рішенні?

- Може хто його змінив?


Отже, насправді бути Людиною не легко, треба вміти обирати правильні рішення.

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

2. Опрацювання оповідання «Красиві слова і красиве діло»

2.1. Мозковий штурм

- А що таке краса ?

( Це те, що приємно і подобається всім людям, все те, що викликає радість)

У світі навколо нас існує багато краси, хоча інколи ми її зовсім не помічаємо.

- А як ви думаєте, що у людини може бути красивим?

- Утворіть квітку «Краса»













- У людини все повинно бути прекрасним і думки, і почуття, і слова, і вчинки.


2.2. Передбачення за ключовими словами.

- А тепер уважно подивіться на слова і поміркуйте: про що буде наступне оповідання.

  • Дощ

  • Хлопці

  • Незнайомець

  • Співчували

  • Допоміг

  • - Чим відрізняється співчуття від допомоги ?

  • Оповідання В. Сухомлинського має назву «Красиві слова і красиве діло».

  • - Ф ось чи справдилося ваше передбачення ми зараз і перевіримо.

  • 2.3. Читання тексту «естафетою» (по абзацах)

  • Де і коли відбуваються події, описані в творі?

  • 2.4. Словникова робота

  • - Які слова незрозумілі?

  • - У тексті ви зустріли слово негода. Якими словами його можна замінити? (погана погода)

  • 2.5. Гра «Розвідники»

  • - Перечитайте текст мовчки.

  • Знайдіть з чим порівнюється мокра одежа.

  • - Як ви його розумієте?

  • 2.6. Читання по замовленню (вибіркове читання)

  • Що це за маленька хатинка стояла серед поля? Прочитайте.

  • Чому хлопці опинилися в ній?

  • Що вони побачили?

  • Який вигляд був у незнайомого хлопчика?

  • Що йому сказав перший хлопчик?

  • Що промовив другий? Прочитайте ці слова.

  • - Чи можна сказати, що слова цих двох хлопчиків красиві?

  • Що зробив третій хлопчик? Прочитайте.

  • - Поміркуйте, що змоклому хлопчику було в цей момент потрібніше красиві жалісливі слова чи сухий одяг?

  • У яких словах оповідання висловлено його головну думку?

  • - Що автор хотів показати вам вчинками героїв?

  • VІ. Закріплення вивченого

  • 1. Рефлексія

  • - З якими оповіданнями ми познайомилися?

  • - Хто автор цих творів?

  • - До чого вони нас закликають?

  • - З чим у серці мас жити людина, з добром чи злом?

  • 2. Гра «Дерево доброти»

  • - У кожного на парті є квіточка. Напишіть, що повинна робити людина, щоб в світі панувало ДОБРО. Допоможіть розквітнути дереву доброти.

  • (Діти виходять до дошки, зачитують свої міркування-побажання і прикріплюють квіточки на дерево).

  • Слово вчителя:

  • Діти, найголовніше – це жити для інших, допомагати їм, підтримувати в горі і в радості.

  • Пам’ятайте, що:

  • Людина для добра приходить в світ

  • Й покликана завжди добро творити!

  • 3. Домашнє завдання.

  • Вдома продовжуйте читати тексти цього автора, які можна знайти в цих книгах, які є у шкільній бібліотеці.

  • ДОДАТКИ

  • 3

  • ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ

  • Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

  • А ми ж не подякували жінці за воду.

  • Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

  • Що ж... — каже Роман, — це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

  • Варто, — наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

  • Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

  • Ви як хочете, — каже Марійка, — а я повернуся й подякую...

  • Чому? Скажи, чи ж обов'язково це зробити? — питає Роман.., — Адже ми так потомилися...

  • Бо ми люди... Якби ми були телята, можна було б і не вертатися...

  • Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

  • Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за ними.

  • Важко бути людиною... — сказав він.

  • 4

  • КРАСИВІ СЛОВА І КРАСИВЕ ДІЛО

  • Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

  • Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

  • Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.

  • І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

  • Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...

  • Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

  • Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...

  • А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

  • Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

  • ВАЖКОБУТИЛЮДИНОЮ

  • Тест

  • 1. Куди ходили діти?

  • а) в далекий похід;

  • б) на рибалку;

  • в) за грибами.

  • 2. Чого попросили діти у жінки?

  • а) хліба;

  • б) води;

  • в) молока.

  • 3. Хто перший згадав, що забули подякувати?

  • а) Роман;

  • б) Марійка;

  • в) всі діти.

  • 4. Чому діти повернулися?

  • а) бо їм стало страшно;

  • б) вони щось там забули;

  • в) бо вони люди.

  • Текти для підготовки до уроку

  • ГОРБАТЕНЬКА ДІВЧИНКА

  • Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.

  • Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель.

  • Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.

  • Вона була горбатенька.

  • Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.

  • У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.

  • Учитель полегшено перевів дух.

  • Цю дівчинку звуть Оля,— сказав директор. — Вона приїхала до нас здалеку. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?

  • Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки:

  • Я....

  • Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.

  • ЯК ЖЕ ВСЕ ЦЕ БУЛО БЕЗ МЕНЕ?

  • Яринці минуло сім років. Завтра їй іти до школи. Відкрила мама шафу, виклала всі платтячка Яринчині, приміряє, думає, яке одягти доньці на шкільне свято. Побачила Яринка серед викладеного одягу маленьку-маленьку сорочечку — трішечки більшу від маминої руки й трошки меншу від таткової.

  • Це перша твоя сорочечка,— сказала мама.

  • Яринка сплеснула руками від подиву:

  • А чи довго ж я була така маленька?

  • Ні, не довго, з тиждень.

  • А перед цим?

  • Перед цим тебе не було.

  • Дівчинка дивилась на маму широко відкритими очима.

  • Як же це так — мене не було?.. А все довкола — дерева, квіти, кіт, голуби — все це було?

  • Це все було.

  • Як же все це було без мене? Мати мовчала.

  • Яринка думала.

  • Я ХОЧУ СКАЗАТИ СВОЄ СЛОВО

  • Катерина Іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. Був тихий осінній ранок. Високо в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.

  • Учителька сказала дітям:

  • Сьогодні ми будемо вчитися розповідати про осіннє небо. Хай кожен з вас добере для цього в рідній мові красиві і точні слова.

  • Діти притихли. Вони дивились в небо і думали. Через хвилину всі заговорили: «Небо синє-синє... Небо голубе... Небо чисте...» І все. Діти знову і знову повторювали одні й ті самі слова: синє, голубе, чисте.

  • Збоку стояла маленька Валя.

  • А ти, Валю, що хочеш сказати?— запитала Катерина Іванівна.

  • Я хочу сказати своє слово.

  • Яке ж твоє слово про небо?

  • Небо ласкаве... — тихо сказала дівчинка й усміхнулась.

  • Діти притихли. Вони враз побачили в небі те, чого не бачили досі: «Небо сумне... Небо тривожне... Небо зажурене... Небо холодне...»

  • А небо грало, трепетало, дихало, як жива істота. І діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.

  • ПРО ЩО ДУМАЛА МАРІЙКА

  • Маленькі діти гралися в піжмурки. Це така гра, коли всі ховаються, а один шукає. Той, хто шукає, мусить знайти всіх.

  • Заховалася маленька синьоока Марійка під високою вербою та й жде. Шукає Миколка.

  • Ось він знайшов Ларису. Та скрикнула, засміялася й побігла.

  • Потім знайшов Петрика. І той скрикнув, засміявся й побіг...

  • Бігають діти, сміються, а Марійку ніхто не шукає.

  • «Чого ж це про мене забули?» — думає вона. Все-таки боляче Марійці: «Стоятиму під вербою літо, стоятиму осінь, зиму стоятиму. Засну, вкриє мене сніг і пробудить весна. Стану тоненькою вербичкою, шукатимуть мене тато й мама, шукатиме й Миколка, шукатиме Лариса, шукатиме Петрик. І ніхто мене й не знайде, і всі сумуватимуть».

  • Так думала Марійка, аж хтось торкнувся до Марійчиної руки. То був Миколка. Він шукав Марійку і знайшов її.

  • СЕРГІЙКОВА КВІТКА

  • Сьогодні передостанній день навчання. Четверо хлопчиків прийшли до школи рано-ранесенько. Посідали під високим дубом і стали хвалитися батьківськими подарунками.

  • Петро показав хлопцям ножик. Це був чудовий ножик з мідною колодочкою, а на колодочці намальований кінь і на ньому вершник.

  • Добрий ножик,— сказали хлопці.

  • Це мій ножик,— похвалився Петро.

  • Максим показав хлопцям ліхтарик. Такого ліхтарика вони ніколи не бачили. На білій ручці його було вирізьблено дивовижного птаха.

  • Добрий ліхтарик,— сказали хлопці.

  • Це мій ліхтарик,— похвалився Максим.

  • Гриць показав металевого соловейка. Доторкнувся до нього губами, подув, і той за-співав.

  • Добрий соловейко,— сказали хлопці.

  • Це мій соловейко,— похвалився Гриць.

  • Хлопці чекали: а що ж у кишені в Сергійка?

  • Сергійко сказав:

  • Ходімо зі мною.Він повів хлопців у гущавину чагарника й показав квітку. Вона цвіла під кущем акації. Це була прекрасна квітка. На її блакитних пелюстках тремтіли краплини роси, і в кожній краплині горіло по маленькому сонцю.

  • Яке диво! — зітхнули хлопці.

  • Але ж це не твоя квітка,— сказав Петро.— Ти ж не можеш узяти її з собою...

  • А навіщо-мені брати квітку з собою? — запитав Сергійко.

  • Ти ж не можеш її на щось поміняти,— доводив Максим.

  • А навіщо мені квітку міняти? — усміхнувся Сергійко.

  • Пхе, і я можу сказати: це моя квітка,— мовив Гриць.

  • А хіба від цього вона стане гіршою? — здивувався Сергійко.

  • ПО ВОЛОСИНЦІ

  • Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого онука Петрика до лісу.

  • Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збираючись до лісу, бабуся дала йому нести вузлик з їжею й водою. Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а Петрикові дала тільки пляшку з водою.

  • Прийшовши до лісу, бабуся з внуком сіли відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. В дзьобику вона принесла волосинку. Петрик підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо.

  • Пташка швидко літала до гнізда, щоразу приносила по волосинці.

  • Петрик від подиву й хвилювання стояв, широко відкривши очі.

  • Бабусю,— пошепки запитав він,— невже вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?

  • Так, по волосинці,— відповіла бабуся.— Це працьовита пташка.

  • Петрик стояв задуманий. Через хвилину він сказав:

  • Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...

  • Картки-блискавки

  • ЇЇ
    • ХАТИНКА

    • СУХУ

    • МОКРУ

    • ГАРНІ

    • КРАСИВІ

    • НЕГОДА

    • ХАТИНА

  • Додаток №1

  • Важко бути людиною

  • Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

  • А ми ж не подякували жінці за воду.

  • Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

  • Що ж... — каже Роман, — це не велика біда. Жінка вжє й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

  • Варто, — наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

  • Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

  • Ви як хочете, — каже Марійка, — а я повернуся й подякую...

  • Чому? Скажи, чи ж обов'язково це зробити? — питає Роман.., — Адже ми так потомилися...

  • Бо ми люди... Якби ми були телята, можна було б і не вертатися...

  • Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

  • Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за ними.

  • Важко бути людиною... — сказав він.

  • Додаток №2

  • Красиві слова і красиве діло

  • Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

  • Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

  • Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.

  • І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

  • Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе…

  • Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

  • Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі…

  • А третій не сказав ні слова.

  • Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

  • Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла.

  • hello_html_7922a58e.jpg

  • ХАЙ СВІТОМ ПРАВИТЬ ДОБРОТА

  • Урок позакласного читання в 3 класі .

Выберите курс повышения квалификации со скидкой 50%:

Автор
Дата добавления 27.11.2016
Раздел Начальные классы
Подраздел Конспекты
Просмотров33
Номер материала ДБ-395161
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх