Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Другие методич. материалы / Воспитательное мероприятие "Барвінковий край"

Воспитательное мероприятие "Барвінковий край"


  • Украинский язык

Поделитесь материалом с коллегами:


Україну називають барвінковим краєм. Барвінок — сим­вол України. Це трав'яниста вічнозелена рослина, яка зустрічається у дикому вигляді на узліссі, на схилах, у лісах. Стебло стелиться по землі. Прекрасна, осяйна ця рослина. Квітневої пори на ко­ротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небес­ної блакитні, п'ятипелюсткові квіти барвінку.

За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять..

Це символ радісної життєвої сили, вічності усталеного буття, емблема викривальних сил.


ЛЮДМИЛА ЯЦУРА «БАРВІНОК»

У барвінку очі – крапельки із неба.

В паростках зелених – сила від Землі.

Вірити і жити нам сьогодні треба,

І добро творити і тобі, й мені.

Посаджу барвінок, буде хай на спомин,

Зацвіте хай рясно, як прийде весна.

Хай блакиттю сяє біля дому, школи,

Щоб ще красивішою нам земля була.


Через нев'янучу зелень і виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чудодійну силу і вважали його символом вічності й постійності. Казали, що він оберігає від влади диявола і всякої не­чисті й через те вішали над дверима оселі та ніколи не викидали на смітник, а лише у воду.

Барвінок уважався первістком тепла. У відомій веснянці, коли запитують красну весну, що принесла вона в подарунок, чують у відповідь:

Да принесла я вам літечко,

Зеленеє житечко,

Да хрещатий барвінок,

Да запашний васильок.


Надія Красоткіна «Барвінок»

Недавно ще гула метелиця,

Кругом лежав біленький сніг.

А вже барвінку листя стелеться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму зелень берегло.

І перше стрілося з відлигою,

Зустріло сонечко й тепло.

Як з перемогою та славою

Весна з’являється на світ,

То квітне радістю ласкавою

Барвіночку синенький цвіт.


Полюбили цю рослину за її красу та морозостійкість, - протягом усіє зими тендітні листочки нагадують про вічну молодість. Відтак барвінок традиційно символізує дівочу красу й палке кохання:

Ой в городі не метено,

Барвінком заплетено.

Піди, дівчино, позамітай

Та барвіночок порозплітай...

В українській етнокультурі рослина щедро наділена символікою особистого щастя

(рвати барвінок — іти на любовне побачення, ночувати в барвінку — ночувати з милим, квітучий барвінок — освідчення в коханні; розквітлий барвінок — щасливий шлюб, зів’ялий барвінок — нещасливий шлюб).

П’ять пелюсток цієї квітки — то п’ять засад щасливого подружнього життя:

перша пелюстка — краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність.


Сценка «Прощання закоханих».


У зелен гаю

Вітру немає;

Місяць високо,

Зіроньки сяють.


Вийди,серденько,-

Я виглядаю,

Хоч на годину,

Моя рибчино!


Виглянь, голубко,

Та поворкуєм,

Та погуляєм,

Бо я далеко

В цю ніч мандрую.


-Ох, Оксано, Оксаночко! Я тобі не пара, я сирота убогий, а ти титарівна!

(Появляється Оксана, закриває йому очі).

Оксаночко, зоре моя, а я вже подумав: забула про мене.


--Ну що ти, Яремо, соколе мій сизокрилий! Батько занедужав, коло нього все поралась, тому й забарилась.


-Оксаночко,а я прийшов попрощатись.


--Любий, ти жартуєш?


-Які жарти… Піду в Чигирин, свячений достану, разом з гайдамаками буду край рятувати. Коли не загину, повернуся.


-Серце моє, доле моє! Соколе мій милий! Богом тебе молю, благаю, повернися живий та здоровий…


-Я вернусь, Оксаночко, отоді ми запануєм, одягну тебе, обую, посаджу, як паву, та й дивитись буду.


-А може забудеш? Розбагатієш, знайдеш собі іншу, забудеш Оксану! Ось у мене листочок, листочок з барвінку. Коли з'їмо вдвох, навіки будем разом.


-Оксаночко, не гніви Бога, викинь цей листочок. Для мене кращої немає ні тут, ні на небі, ні за синім морем.


-Правда?


-Правда, моя зоре.


-Ой! А як же я. Що без тебе робитиму?


-Що будеш робити? Жити. Треба жити, батька будеш доглядати. Не смій мені сумувати. Чуєш?


-Так, чую, любий.


-Прощавай, Оксаночко!


-Яремо!

(Обнялись, завмерли)

-Ну з Богом в дорогу. Про мене інколи згадуй, бувай здорова, моя чорноброва! Бувай!..


-Я буду дні рахувати, тебе виглядати. Мати Божа заступнице, прошу тебе, молю, захисти його і збережи…



Барвінок-оберіг. Він оберігає дітей від уроків.Тільки не думайте, що після сьогоднішнього дня, вам не доведеться вчити уроки. Допомагає він старанним, серйозним школярам тільки один раз, і то в скруті.


РАЇСА ГАВРИЛЮК «БАРВІНОК»

По осені барвінок не цвіте,

А тут — зацвів! Одна-єдина квітка,

І серце, вже не молоде,

Забилось раптом швидко-швидко.

Згадало, бач… Тоді ж весна була,

А чи початок молодого літа,

Здавалось, в лісі й стежка розцвіла,

Синіла барвінковим цвітом.

А тут — єдина квітка нащодня

Із-під листочка визира грайливо.

Таке собі синеньке оченя,

Таке собі земне, звичайне диво.


Барвінок - найголовніше зілля для весільних вінків. Не даремно кажуть: стелися барвінку, аби любов з любов’ю зустрілась».

Барві́нковий віно́к — традиційний атрибут весільних обрядодій; символізує перехід дівчини з одного стану в інший; дівчина, що втратила до весілля свою чистоту, втрачала й барвінок, отже не вдягала вінка.

Збирання барвінку перед весіллям, коли з нього плели вінки на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині — молодій, — було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні й балади.


Пісня «Несе Галя воду».


Ця квітка прикрашала коровай, з її листочків виготовляли обрядові квіти для дружок. У весільному ритуалі вічнозелене зілля символізувало вірне кохання, чистоту шлюбу, незрадливість у подружньому житті. Букетиками барвінку сваха одарювала гостей на хрестинах .

Чом Ти, барвінку, не стелишся?

Чом Ти, Данилку, не женишся?


Я ще Зелений - постелюся,

Я ще Малий, зачекай - оженюся.


Чом Ти, Руточко, вгору не ростеш?

Чом Ти, Ганнусю, заміж не йдеш?


Я ще Зелена - вгору росту,

Я ще маленька, але заміж піду.


Чом ти, барвінку, не стелишся?

Чом ти, Данилку, не женишся?


Пройде петрівка - простелюся,

Підросту, настане осінь - оженюся.


Та й візьму собі паняночку -

Чорноброву Ганнусю за жіночку!


-Ти бач, як розмріявся!

-А то що?

-Та нічого.Ось тобі.

-Ну коли спіймаю - начувайся.

-А ти спочатку спіймай.


Барвінок-хрещате зілля. Хрещатий, бо росте в усі сторони світу, має форму хреста.

Вінки з барвінку плетуть ще на похоронах і на родинах. Хрещатим зіллям прикрашають і обжинковий вінок на святі бога врожаю. Барвінок відомий і як приворотне зілля. Досить хлопцеві й дівчині з’їсти листок барвінку, як між ними спалахне кохання. У народних піснях витоптаний барвінок чи зів’ялий барвінковий віночок означає втрату дівочої цнотливості. Відповідно, косити барвінок — давати волю прагненням любощів. Віночок з барвінку вішають над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали в дім. Вінки з барвінку також одягали на голову злочинців, яких вели на страту, щоб таким чином відігнати нечисту силу.


Барвінок і водоспад

П’янкого барвінку очиці

В захопливих барвах весни

Із водоспаду водиці

Черпають закохані сни.

Хоч зелень обвилась у сині,

І вітер гарячий вже стих,

Течуть водоспади невпинно

Струмочками бризок легких.

Говорять,

Хоч засина диво,

І падає в дрімоту сад,

Очиці барвінку красиві,

Закохані в водоспад:

«Хай грім іде і морози,

Хай сніг віковий упаде,

Не треба ліан і мімози –

У нас водоспад зацвіте...»


Використовують барвінок як чар-зілля. Відваром коренів барвінку, які настоюють протягом дев’яти днів, відьми поливають місце, яке хочуть зачарувати: людина, пройшовши через нього, буде сохнути і помре. Відьма варить корінь барвінку, щоб прикликати до себе якусь людину: коли вода закипить, вона називає ім’я людини, і та відразу піднімається в повітря і прилітає до відьми. Сама відьма, щоб летіти, натирається соком барвінку.

Корову обкурюють барвінком, щоб їй не нашкодила відьма. Молоко, зіпсоване відьмою, три рази проціджують через вінок із освяченого барвінку – і чари зникають.


Легенди про барвінок.

Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Наукова ж назва походить від латинського слова, що в перекладі означає «перемагати». За іншими тлумаченнями – від близького до нього слова із значенням «обв’язувати» «обвивати».


Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього. Сохло серце за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання.

І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу.

Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом...

А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

Поширеною є легенда про наречених, які брали шлюб у церкві, а в цей час налетіли татари і намагалися захопити молоду, аби продати її на невільничому базарі. За легендою, в сутичці гинуть гості, наречений, а дівчина у вінку втікає до лісу. Її наздоганяє татарин, ловить за стрічки, вінок падає, а разом з ним і дівоча голова, яка стає криничкою, а вінок довкола проростає барвінком. Такі кринички часто трапляються на Прикарпатті.

Інша легнда розповідає діялося це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги у село і винищили там усіх людей. Лише один парубок і дівчина сховалися у лісі. Але і їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. От із парубочої крові і виріс барвінок у лісі. Тому і належить у квітнику за барвінком доглядати, насамперед, дівчині.

Назва « барвінок» має походження від слова « первенок», що означає переможець». Цією назвою також наділила його богиня Флора, так як це рослина ніколи не здається і росте навіть там, де не можуть вижити інші красиві квіти.

Розпускаючись весною і сповіщаючи про весну, як пахуча фіалка, барвінок вважав себе засмученим, що всі люди і боги звертають увагу на фіалку, а не на нього, хоч за красою своїх квітів він не гірший фіалки, а якщо чого йому й не вистачає, так це запаху.

І ось одного разу, коли богиня Флора опустилася весною на землю і була зачарована ніжним запахом фіалки, то почула чийсь жалібний голосок.

-"Чому ти плачеш, як тебе звати?

Почула, що цю рослину ніяк не звати, ще не має імені, але просить дати їй запах. Флора відмовила, тоді рослина попросила якогось особливого дару, котрий зрівняв би її з фіалкою, на яку вона схожа, але фіалку всі люблять, а її ніхто.

-"Добре, - відповіла богиня, - квітни довше, ніж фіалка, квітни навіть тоді, коли фіалка буде вже мертвою". І дала ім'я барвінок, щоб переміг скромну й красиву фіалку.

Барвінчиком став чужинець, якому запала в око наша дівчина. Вився за нею, сох, про маму рідну забув, а як після смерті перед Господом став та проситься: "Впусти, Господи, туди, де вона, ти ж милосердний". Впустив. Де вона ступала, там і він слідом. Поклали її під хрест – зацвів на могилі...

Застосовують барвінок і в медицині. Найціннішим вважається барвінок малий, його використовують у народній і офіційній медицині. Менше цінується рожевий барвінок, проте він теж має хороші лікарські властивості. Інші види барвінку народних цілителів і медиків не приваблюють.

Використовують у народній медицині висушену траву або листки при лікуванні дизентерії, діареї, туберкульозу легень, при кровотечах, гіпертонії.

Препарати, у складі яких барвінок, є кровоспинними, протимікробними, судинорозширювальними, заспокійливими властивостями. Настій барвінку здатний знімати зубний біль. Якщо дотримуватися рекомендацій при вживанні барвінку, то він зміцнює капіляри і добре впливає на роботу серця.

Споконвіку цю рослину шанували в українському селі. По-перше рослина абсолютно невибаглива. Росте де посадиш, швидко будь-яке місце прикрасить, заплівши геть чисто всю ділянку. По-друге, густий гарний килим, радуватиме око, і влітку і навіть з-під снігу. А коли зацвіте – просто очей не відвести. На фоні насичено зеленого поля – яскраво-блакитні рясні квіти. Щоправда, квіти бувають не тільки блакитні, а й фіолетові та ніжно сині. Новітні форми ще мало поширені, але вони мають і біле забарвлення квітів і навіть червоне.

Барвіночок хрещатий.

Село моє чарівне, мов квітка на долоні,

Йому немає рівних ні в якому краю! –

Протоптані стежини в барвінку ряснім тонуть,

А я цю квітку ніжну в життя своє впишу!


З наступним кожним роком село мов молодіє!

І люди в нім хороші, немов одна сім'я!

Незмінно, рік за роком, Душею багатіє! –

Барвінка квітку ніжну впліта в вінок дівча!


Барвіночку хрещатий, стелися аж до хати! –

До мого дому друзям дорогу покажи!

Барвінку синьоокий, даруй політ високий

Моєї думки й серця і Душу звесели.


Може, хто не знає, але біля нашої школи, на клумбах, росте барвінок, посаджений Тетяною Станіславівною та Стефанією Іванівною Павелко. І стелиться він, тягнеться, в'ється, завивається.

Сьогодні в нашому затишному приміщенні звучала проза, поезія, пісня, а віночок українських мелодій у сучасному виконанні підготувала старшокласниця. Сюрприз від Кутецької Христини.


Знання про цю рослину необхідне для того, щоб краще пізнати свої корені. Людина, котра не обізнана з етнічною своєрідністю власного народу, не осягнула духовного набутку попередніх поколінь, уподібнюється до перекотиполя. Тож не забуваймо про давні вірування наших предків і спробуймо втамувати в колодязі народної мудрості свою спрагу до духовності. На все добре Вам! Дякуємо за увагу!





7




Автор
Дата добавления 31.10.2016
Раздел Украинский язык
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров48
Номер материала ДБ-303941
Получить свидетельство о публикации


Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх