Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Физкультура / Другие методич. материалы / Вплив сім’ї на розвиток особистості в процесі спілкування

Вплив сім’ї на розвиток особистості в процесі спілкування


  • Физкультура

Поделитесь материалом с коллегами:





Вплив сім’ї на розвиток особистості в процесі спілкування

















Вступ


Виховний процесце процес ,

який триває постійно , і окремі

його деталі вирішуються в зага–

ному тоні родини , а загальний тон

не можна видумати і штучно підт –

римувати . Загальний тон , дорогі

батьки , створюється вашим жит –

тям і вашою власною поведінкою .

А.С.Макаренко.



Сім'я – клітинка соціального організму , яка живе з ним у єдиному

ритмі , відображає , мов краплина води , і великі ідеї , і велику загаль-

ну мету . Нам зрозуміло , що духовне обличчя нашого молодого сучас-

ника значною мірою обумовлене безліччю різних явищ нашого сього-

днішнього буття . І мабуть , найбільша складність полягає в тому , що

зв'язок аж ніяк не прямолінійний . Як це не парадоксально , не тільки

недоліки або прикрі помилки , а й позитивні зрушення в економічну й

соціальну сферу життя викликають , якщо вчасно їх не врахувати , не-

абиякі складності й труднощі в дуже делікатній справі виховання .

Вихователь , чи то учитель , чи то хтось з батьків , повинен знати і

враховувати нові соціальні й економічні явища , що можуть впливати

на формування особистості дитини .

Проблема формування особистості в процесі спілкування – много-

гранна і актуальна проблема сучасності , яка охоплює широке коло

питань , наукове і практичне розв'язання який стало наполегливою

суспільною необхідністю .

Тому доцільно слід розглянути основні соціально-психологічні фе-

номени : спілкування , взаємодія , між особисті стосунки і тісно пов'я-

зані з ними характеристики особистості . Особистість людини фор-

мується в процесі спілкування з людьми на початку свого життя .

Підкреслюючи роль спілкування в працях таких вчених як А .С .

Макаренко , В .О .Сухомлинський , Я .М .Корчак та інших , можна с

певністю говорити про важливе значення незамінності цього процесу

в формуванні особистості індивіду.

Сфера морального впливу родини на дитину практично така ж

широка , як і діапазон суспільного виховання . Немає в моральному

кодексі будівника такої моральної якості , у вихованні якої сім'я не

могла б узяти участь .У неї є неоціненні можливості для формування

в дітей моральних якостей та любов до Батьківщини , поваги до праці

й людей праці .Проте в неї є обов'язки , які притаманні їй значно біль-

ше , ніж , скажімо , школі . До них перш за все належать виховання

почуттів , емоційна культурна дитина .

Актуальність проблеми та її недостатня розробленість у педагогіч-

ній науці , а також потреба соціальної практики в активній , високо-

культурній , освіченій особистості зумовив вибір нашої теми .

Для теми дослідження ми використали аналіз психолого-педагогіч-

ної літератури , аналіз та узагальнення передового – педагогічного дос-

віду , спостереження .

Об’єкт дослідження – вплив сїм”ї на розвиток особистості в процесї спілкування.

Предметом дослідження – формування особистості в сімейному ви-

хованні .

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні техноло-

гії формування впливу сімейного спілкування , як важливий фактор

особистості .


























РОЗДІЛ І .

Психолого-педагогічні основи процесу.спілкування.


1.1.Про мету і завдання виховання


Батьки і матері бажають своїм дітям щасливого дитинства .А що ж

таке щасливе дитинство ? Ми бачимо наших дітей гарно вдягненими ,

веселими , задоволеними . Все це добре , але це лише частка щастя . . Статистика свідчить , що у нашій країні середня тривалість життя пе-

ревищує 70 років . Життя довге . А дитинство коротке . На питання, чи

було щасливе дитинство людини , дає відповідь лише підсумок усього

життєвого шляху .

Кажуть: людина , яка виросла в нужді й турботах , з самого малку

позбавлена дитинства .Та чи можна вважати щасливим дитинство, яке

минуло в постійному неробстві , розвагах , задоволеннях ? Може бути

так: дитинство було безхмарне , безжурне – що для багатьох синонім

щастя , а життя виявилося беззмістовним , безцільно втраченим .Лише

здорове напруження розуму , волі , почуттів м’язів дає людині ( і дити-

ні , й дорослому) справжнє відчуття радості життя .Гра і праця , пізнан-

ня і творчість , спілкування і рух , забарвлені новизною ,подивом , інте-

ресом , відкриттями , – ось справжні атрибути дитинства . І якщо при

цьому нерозлучні з дитиною , підлітком їхні люблячі мати й батько ,

можна говорити про дитинство щасливе .

Батьки часом помилково вважають , що майбутнє їхньої дитини

повністю залежить від спадковості .Не тільки здібності , риси характе-

ру, а й моральне обличчя ,гадають вони, діти успадковують від батьків.

При такому догляді легко прийти до висновку : дитина розвивається не

залежно від наших зусиль .Достатньо виростити її здоровою, а все інше

відбувається само собою .

Чесність , працьовитість , повагу до людей , готовність захищати

Батьківщину генами не можна передавати .Це досягається тільки ціле-

спрямованим вихованням . І коли повсякденний досвід підказує , що в

хороших батьків виростають гарні діти , то це свідчить лише про одне в

родині сприятливий моральний клімат ,тут бережуть і передають дітям

високі цінності суспільної моралі . Звичайно , ми не заперечуємо , що в

кожної дитини є певна схильність , наприклад , до музики , живопису,

наук або технічної творчості . Але здібності людини , її талант розвива-

ються тільки в суспільстві й завдяки суспільству , яке використовує для

цього могутній інструмент – освіту і виховання .

Таким чином , поняття „здібності“ , талант мають соціальний

характер . Люди „без таланту“- рідкість, аномалія .Це наслідок хвороби

батьків , алкоголізму , а також педагогічної неграмотності .За поодино-

кими винятками , у кожної людини є ті або інші здібності .

Виховання людини – багатогранний процес . Але дві грані в цьому

процесі визначальні : виховання почутів , душі ( „гарячого серця “ ) ви-

ховання розуму ( „тверезої , холодної голови “ ).Само собою зрозуміло,

відділити одне від другого неможливо . Проте бачити відмінність між ними необхідно . Історія Великої Жовтневої соціалістичної революції , громадянської війни , мирного соціалістичного будівництва , Великої Вітчизняної війни , повоєнного періоду – це не вичерпне джерело муд- рих , героїчних , красивих , добрих вчинків радянських людей , у яких яскраво втілилося гармонійне поєднання „ гарячого серця “, що формує кращі людські почуття , і „ тверезої , холодної голови “ , яка творить науку,техніку , матеріальні багатства Батьківщини . Поєднання того чи іншого є обов’язкова умова виховання активної особистості будівника суспільства .

Хороший громадянин одразу не народжується , його треба довго

виховувати ,“ -говорив академік Петро Леонідович Капиця . А що ж го-

ловне у вихованні громадянина ? Певною мірою підсумком ідейно- по-

літичного,трудового й морального виховання особистості можна вважа-

ти появу активної життєвої позиції ,свідомого ставлення до суспільного

обов’зку ,коли єдність слова і діла стає повсякденною нормою поведінки.

Обов’язкова якість всебічно розвиненої людини –це велика працьо-

витість .Формуючи цю важливу якість характеру, не треба забувати одну

з аксіом педагогіки : виховувати працьовитість лише словесними сентен-

ціями неможлива . Посильна праця вдома , на шкільній ділянці , у шкіль-

ному лісництві чи навчально-виробничому комбінаті –обов’язкова умова

виховання . Існує чимало форм праці , які всебічно розвивають дитячий

організм , загострюють розум , зміцнюють здоров’я дитини .

І ще дуже важливо , заради чого людина трудиться . . . Труд міщани-

на формує егоїста,себелюбця , якому чужі інтереси суспільства ,чуже все

те , що виховує людську гідність і людське благородство . Ми прагнемо

до того , щоб у кожного була вихована потреба працювати для інших .

Виховання не тільки повинне розвивати розум людини і дати їй

певний обсяг свідомостей , а й має запалити в ній жадобу до серйозної

праці , без якої життя її не можливе, не людина по-справжньому полю- била працю , перш за все необхідно виробити в неї серйозний погляд на життя , “ – говорив К .Д . Ушинський .

Отже,трудове виховання -передусім елемент світоглядного вихован-

ня , якоюсь мірою узагальнюючий показник усіх зусиль вчителів – пред-

метників , позакласної виховної діяльності , спілкування із старшими по-

за школою . Трудове виховання буває успішним тоді , коли всі ланки ви-ховоної системи діють в „одному ключі .“ Ключ цей , на нашу думку, по-

лягає в поєднанні продуктивної праці з навчанням і фізичною підготов-

кою.Це єдиний засіб виховання всебічно розвинених людей .

Говорячи про те , що виховання – невід’ємна складова частина вихо-

вання світоглядного , не можна забувати ще про один його аспект : залу-

чення школярів до вивчення історичного минулого свого народу . Це теж

один із засобів залучення до спільної праці .

До якої б праці – складної чи простої – не залучали ми дітей , важли-

во , щоб ця праця була , як кажуть , на радість , – це неодмінна умова її

благотворного впливу на становлення людини – трудівника .

Деякими видами праці школярі не цікавляться тільки тому , що ми

не залучили їх до цієї справи практично . У своїй книзі „Серце віддаю ді-

тям “ В .О . Сухомлинський розповідає про те , як шестирічні діти із за-

хопленням вирощують квіти і 8 Березня дарують їх матерям , бабусям ,

вихователям . Це і їм самим приносить радість , і вселяє віру в те , що й

вони можуть порадувати інших .

К .Д .Ушинський поставив питання : яка краща форма спадку , що

його залишають батьки своїм дітям ? Може , гроші та речі ? Ні , рішуче

відповідав педагог . Гроші псують спадкоємців . Тоді , може , освіта ?І

так , і ні , міркував Ушинський . Так – якщо освіта виховує працьовиті-

тість . Ні – якщо вона працьовитості не виховує . Виховання у дітей без-

межної працьовитості – ось найкращя форма спадку . І одна з найважли-

віших умов щастя спадкоємців .

Саме на те , щоб сім’я і школа виховували дітей у дусі поваги і лю-

бові до праці , готували їх до суспільно корисної діяльності , привчали

до порядку , дисципліни , додержання норм життя нашого суспільства,

дбали про їхній фізичний розвиток і зміцнення здоров’я , створювали

необхідні умови для своєчасного здобуття ними загальної і професійної

освіти , своїм ставленням до праці і громадських обов’язків показували

дітям приклад в усьому , наголошується в основних напрямках реформи

загальноосвітньої і професійної школи .

Праця продуктивна , праця інтелектуальна , праця душі – вона ж в

ім’я всього світлого і благородного на Землі , в ім’я доброти .

Сподіваємось ні в кого не виникнуть сумніви стверджувати , що основи виховання , формування характеру людини починає закладуватися ще в ранньому віці , в перші роки життя . Про це писали К .Д .Ушинський і

Л .Н .Толстой , В .М .Бехтерев і Є .А .Аркін , Н .К .Крупская , А .С .Макаре- нко , В .О .Сухомлинський .Також про це свідчить сучасні научні досліди радянських і зарубіжних вчених .Фізіологи стверджували :чим більше пози- тивних навичок та звичок буде виховано у людини в дитинстві,тим більше можливостей для його розумового і фізичного розвитку в подальшому жит- ті .










1 .2 .Особистість як предмет психологічної та педагогічної наук .


Проблема особистості – одна з центральних у філософії , соціології , педагогіці , психології та низці інших наук .Одначе кожна наука вивчає осо-

бистість , керуючися своїм предметом дослідження . Педагогіка досліджує

педагогічні закономірності формування й розвитку особистості . Дійсно , розвиток і діагностика особистості вихованця , визначення найбільш ефек-

тивних напрямків виховного впливу неможливі без знання структури осо-

бистості та закономірностей її формування .

Вітчизняна наука використовує три загальних поняття щодо харак-

теристики людини : „ індивід “, „ особистість “, „ індивідуальність “. „ Інди-

від “– це біосоціальне визначення людини як представника виду homo sa -

piens . „ Індивід – 1) у вузькому значенні – окремий організм , людина як

представник біологічного виду ;

2) у широкому значенні – окрема людина самостійний

суб’єкт .“

Отже в понятті „ індивід“ зафіксовано факт належності до людського роду.

Дитина, розпочинаючи спілкування з людьми в процесі активної діяльності,

стає соціальною сутністю , тобто особистістю .

Особистість “ – категорія соціальна . Таким чином , якщо поняття

індивід “ указує на зв’зок людини з природою , то поняття „ особистість“–

на зв’язок людини та суспільства . Особистість – це онтогенетичне набуття

людиною , результат складного процесу її соціального розвитку .Таке розу-

міння особистості визначає головний принцип її становлення – принцип

розвитку . Про унікальність особистості свідчить наявність її визначень у

психології .

Мабуть , – пише С . А . Гарябін , – серед населення нашої плане-

ти неможливо знайти двох однакових людей , у тому числі й серед однояй-

цевих близнюків . Але водночас , особистість є поняття соціальне , воно ви-

ражає все , що є людини надприродного , історичного.Особистість не є вро-

дженою , вона виникає в результаті культурного та соціального розвитку ,

наголошував Л .С . Виготський .

С . Л . Рубінштейн писав : „ Особистість є людина зі своєю позицією

в житті , до якої вона дійшла в результаті великої роботи . . . Особистістю є

лише та людина , яка ставиться певним чином до навколишнього світу , сві-

домо виражає це своє ставлення так , що воно проявляється в усій її сутно-

сті .“

Активно підтримував цю позицію К .К . Платонов , який під особистістю розумів певну людину – суб’єкта перетворення світу на основі його пізнан-

ня , переживання та ставлення до нього , тобто особистість – це людина як

носій свідомості . Б .Г . Ананьєв вважав особистість суспільним індивідом,

об’єктом і суб’єктом історичного процесу . Він пропонував вивчати зв’язок

між інтеріндивідуальною структурою того соціального цілого , до якого на-

лежить особистість, та інтраіндивідуальною структурою самої особистості.

Інтраіндивідуальна структура особистості формується протягом життя , являє собою цілісне утворення та певну організацію її психічних властиво-

стей . На функціонування такого утворення впливають генетичні , функціо-

нальні , пазуальні та інші фактори .У структурі особистості взаємодіють со-

ціальні , соціально – психологічні та психофізіологічні характеристики лю- дини .

Український психолог Г . С . Костюк розробив власну концепцію особистості , за якою індивід стає суспільною істотою , тобто особистістю, в міру того як у нього формується свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей,здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції .

Соціальна сутність особистості завжди реалізується через її суб’єк-

тивний внутрішній світ . Психічна діяльність особистості відбувається шля-

хом інтеграції психічних процесів і властивостей , за допомогою нейрофізі-

ологічних механізмів . Між психічним і фізіологічним існують складні зв’я-

зки , вони взаємно зумовлені , наприклад характер перебігу фізіологічних

процесів особистості .

Таким чином , під особистістю слід розуміти соціалізованого індиві-

да з огляду на найсуттєвіші соціально важливі риси , які визначають його

свідомість і самосвідомість , життєві постанови , поведінку і діяльність .

Особистість характеризує такі ознаки :

  • розумність ( визначає рівень інтелектуального розвитку ) ;

  • відповідальність ( рівень розвитку почуття відповідальності , уміння керувати своєю поведінкою , аналізувати своє вчення і відповідати на них ) ;

  • свобода ( здатність до автономної діяльності , прийняття самостійних рішень ) ;

  • особиста гідність ( визначається рівнем вихованості , самооцінки ) ;

  • індивідуальність ( не схожість на інших ) .

У сучасній психології поняття „ розвиток “ розуміється як :

  • складний системно організований процес , що включає в себе різні періоди , стадії , етапи , фази , рівні ;

  • перехід кількості в якість і навпаки , тенденція руху від нижчого до вищого ;

  • єдність і боротьба протилежності ;

  • вищий тип руху .

Основні закономірності процесу розвитку такі :

„… по-перше , поступальний характер , коли пройдені вже щаблі ніби повторюють відомі риси , але повторюють їх на більш високій базі .

По-друге, розвиток характеризується неповторністю , тобто не копію-

вати , а рухом на новому рівні , на новому витку спіралі , коли реалізується

результати попереднього розвитку .

По-третє , розвиток являє собою єдність протилежностей , що борються

та є внутрішньою рушійною силою процесу розвитку . Йдеться про проти-

лежність у самій сутності предметів , як принципу будь-якого саморуху .

Власне , розв’зання внутрішніх протиріч і приводить через стрибок до ново-

го етапу розвитку , переводячи його на новий виток спіралі , за взаємозале-

жності та нерозривного зв’язку всіх боків розвитку. “

Отже , розвиток людини – це процес кількісних і якісних змін в органі-

змі під впливом різноманітних детермінант : зовнішніх і внутрішніх , керо-

ваних і некерованих .Результат розвитку людини – це її становлення як біо-

логічного виду і як соціальної істоти . Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком і включає в себе морфологічні , біолохімічні та фізіо-

логічні зміни . Соціальні зміни в людині передбачають її активне опануван-

ня соціальним досвідом і перехід його у внутрішній світ , усвідомлену акти-

вну участь людини в суспільно корисній діяльності та виконання певних со-

цільних ролей .

Розвиток особистості “ – це процес закономірних , діалектичних змін,

формування і перетворення суб’єкта діяльності , його свідомості , систем мотивів і потреб , взаємин .

Розвиток дитини як особистості та його стрижньовий напрям залежить

від основних факторів формування дитини ,бо вона в процесі своєї діяльно-

сті й спілкування стає учасником різноманітних соціальних зв’язків і взає- мин . Вона вчиться бути особистістю , розвивається як особистість . Безпе-

речно , ключові напрямки та зміст цього розвитку в основному визначенні конкретними суспільно – історичними умовами . Але , враховуючи більш

активність розвитку дитини як особистості , важливе значення має її здат-

ність до самовираження , самопрояву , самоіснування , саморегуляції , само-

утвердження , самовизначення і самоактуалізації . Все це відбувається в

діяльності , характер і зміст якої є основою і суттю процесу становлення особистості . Діяльності слугує субстратом розвитку особистості , забезчу-

ючи їй вихід за межу власних можливостей . Тому „сучасна науково – педа-

гогічна стратегія має цілеспрямовано проектувати розвиток особистості ди- тини .“












1 . 3 . Родинознавство . Українська єтнопедагогіка

та християнське вчення про сім’ю та сімейне

виховання .


Сім’я – одна з найдавніших форм спільності людей . Вона виникла набагато раніше , ніж класи , нації , держава .

Українська назва сім’ї – родина розкриває , звідки походять її витоки .

Адже сім’я зародилася і формувалася в надрах роду . Шлях розвитку родо-

вих відносин і творення сім’ї був досить тривалим і в ньому можна виділи-

ти кілька стадій .

На першій стадії домінував рід . Про це описується в „ Повести времен-

ных лет “ : „ Полянам же живущим о себе и владеющим роды своими , и

живяху каждо с родом своим на своих местах , володеюще каждо родом

своим . “

На другій стадії відбувається звуження значення роду до окремої роди-

ни (сім’ї ) .Давня легенда про заснування міста Києва оповідає : „ Кий осів-

ся на одній із гір з родом своїм , а його брати на інших горах .“

На третій стадії сім’я відокремлюється від роду , хоча первісна родина

за своїм утроєм , функціями та структурою нагадувала собою рід .

На останньому етапі первісного суспільства на зміну матріархату прий-

шов патріархат. Він зумовив перехід від парної сім’ї до до моногамної , тоб-

то одношлюбної , в якій чоловік одружувався з однією жінкою , а жінка ви-

ходила заміж за одного чоловіка .

Немає мудріших , ніж народ , учителів “, – писав М . Т . Рильський .

Ті знання, які виробив наш народ протягом віків , які знайшли своє відобра-

ження у фольклорі , обрядах , звичаях , традиціях сімейного та громадсько-

го виховання , є неписаним багатотомним усним підручником про навчання

і виховання підростаючого покоління .

Про неперевершену цінність цих знань твердив видатний педагог К .Д .

Ушинський : „ Виховання , створене самим народом і побудоване на нород-

них основах , має ту виховну силу , якої нема в найкращих системах , побу-

дованих на абстрактних ідеях“.

Українська етнопедагогіка виросла з виховних традицій слов’янського

світу , її генетичну основу становить народна педагогіка Київської Русі . Ще

за княжої доби існували міцні традиції сімейного виховання . Ще тоді сфор-

мувалися народні виховні ідеали , а саме : трудівник – хлібороб та мужній

захисник своєї Вітчизни. Мирне хліборобське життя наших предків вихову-

вало пошану до землі та до сил природи , що оточувала їх , виробляло в них

творчий дух краси та гармонії . Творити лад і в сім’ї , і в усьому , що їх ото-

чує, намагалися наші предки в усі часи. Про це свідчать древні пісні , в яких

вони зверталися до богині кохання , шлюбу,сімейного затишку і краси – Ла-

ди :


Ладо , Ладо , думай , донечко ,думай ,

Ладо , Ладо , чи перепливеш Дунай .

Ладо , Ладо ,чи перепливеш ріки ,

Ладо , Ладо , до милого навіки .

Ця весільна пісня бажає молодим ладу , гармонії , сімейного щастя .

Жінка завжди була берегинею сімейного затишку , вона створювала гармонію і лад у сім’ї , тому що „ ладом усе можна “, і „ горе тому , у кого

немає ладу у господі “.

Про це пише і Соломон у своїх приповістях : „ Мудра жінка будує свій дім ,

а безумна своєю рукою руйнує його.“ Мораль подружнього життя українців будувалися на 6-й і 9-й заповідях Божих : „ Не чини перелюбу “ та „ Не по жадай жінці твого ближнього “ і на слова Святого письма :

Дружини – коріться своїм чоловікам як Господові , бо чоловік – голо-

ва дружини , як Христос – голова церкви “ ( Єфес . 22 : 23 ).

Влада батька у сім’ї була безмежною . Він вів господарство , вихову-

вав дітей , наказував , вирішував найважливіші справи як голова сім’ї. Бать-

ківський приклад у виробничій діяльності , у поведінці вчив , стимулював і

спрямовував діяльність дітей. Батьки були зобов’язані виховувати , утриму-

вати неповнолітніх дітей . Дорослі діти мали опікуватися батьками , догля-

дати їх на старості . Це був один із найперших морально – етичних обов’я -

зків в українській родині . Батьки виховували дітей в напоминанні й остере-

женні , показуючи приклад власною поведінкою , якщо було потрібно , ви-

користовували і покарання як метод виховання . Діти в українській родині

завжди з великою пошаною ставилися до батьків та з покорою приймали як похвалу , так і покарання . Про повагу до батьків свідчать звертання до них на „ ви “.

Найбілішим гріхом в українців вважалася непошана до матерів , тому

що всяка кривда , заподіяна матері , карається судом Божим . Українська етнопедагогіка подає цілісну систему виховання особистості . І найважливі-

ше місце у цій системі відводиться вихованню людини – трудівника та лю-

дини з високими моральними якостями .

Українці завжди дбали про добре ім’я родини і кожного члена зокре-

ма . Християнська мораль була дуже близькою українцям , тому виховання

особистості було спрямоване на те , щоб навчити її любити своїх ближніх .

Ці глибокі , міцні підвалини народної моралі живили наш народ , виховува-

ли ті риси характеру , які були властиві справжній людині . Хотілося , щоб

ми частіше поверталися до тих животворних джерел , черпала з них люди-

на , яка здатна нести добро і світло .








РОЗДІЛ ІІ.

Вплив сімейного процесу спікування на формування особистості.



2 .1 .Фактори впливу сімейного спілкування на формування якостей особистості дитини..


Умови України , в яких перебувають сьогодні сім’я , діти , школа зре-

штою весь народ , характеризується особливою динамічністю та складністю

Передусім це викликає необхідність у переосмисленні й усвідомленні змін

соціально – економічного ,політичного , демографічного , національного та духовного розвитку людей . Демократизація та гуманізація нашого суспіль-

ства , його моральне та культурне оновлення , політичні й економічні перет-

ворення , здійснювані в Україні , зумовлюють процес піднесення свідомості

народу , його духовного відродження викликають потребу докорінних змін у здісненні демографічної політики , організації охорони , збереження та зміцнення здоров’я дітей і всього населення , підвищенні якості та культу-

ри харчування , вдосконаленні роботи загальноосвітньої та вищої школи , ПТУ, загадом усіх ланок навчання та виховання підростаючого покоління .

Сім’я – одне з найбільших соціальних досягнень тисячолітньої циві-

лізації людських об’єднань . Це складна , динамічна і значною мірою авто-

номна система , якій властиві такі риси , як самовдосконалення та самовідт-

ворення . Водночас сім’я тісно пов’язана з усіма клітинами організму сус-

пільства . Вона чутливо реагує на всі структурні та функціональні зміни ,які

відбуваються в ньому , і певним чином сама впливає на суспільство , здійс-

нюючи тим самим історичну місію . Сім’я в мініатюрі відображає гострий динамічний процес , характерний для розвитку суспільства . Вона зберігає

та оберігає пам’ять народу від небуття , є творцем і захисником розумного ,

доброго , вічного .

Вплив сім’ї на формування особистості дитини не може замінити

жодна ланка суспільного виховання , оскільки в ній поєднується зміст, фор-

ма , метод та умови всебічного та гармонійного розвитку . У соціальному та

духовному поступі суспільства роль сім’ї , сімейного виховання набуває

особливої ваги . У сім’ї під керівництвом та з допомогою батьків дитина

пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних виявлен-

нях , тут у неї формується та виховуються громадянські почуття , світогляд,

естетичні смаки . В сім’ї дитина готується до праці та захисту Вітчизни , до

ролі батька , матері , творця суспільства нового типу . На жаль , лише за

останні десятиліття сім’я багато чого втратила з надбаного столітями досві-

ду виховання дітей.

Сім’я для дитини є середовище , в якому формуються особисті якості.

В залежності від атмосфери в сім’ї , характеру сімейних відносин , професії

батьків,їх життєвого досвіду, знань педагогіки сімейного виховання , розви-

ваються ті чи інші якості дитини . В сім’ї формується відображення дітьми

людей , навколишньої дійсності , самих себе , досвіду сімейного життя , від-

ношення до нього як до найбільшої духовної цінності,здійснюється мораль-

не , естетичне, трудове виховання , закладаються основи політичної культу-

ри , здоров’я дитини . Тому є всі підстави говорити про прямі взаємозв’язки

сім’ї і особисті якості дитини . За даними вчених проблема атмосфери в

сім’ї складається з двох типів факторів : – відношення батьків до дітей , їх

особисті якості , відносини між собою та інше .Другий тип –матеріальне по-

ложення сім’ї , житлові умови , структура сім’ї .Звичайно , фактори друго-

го типу не є основними , але вони також впливають на формування особис-

тості дитини .

Так , шкільна успішність дітей багато в чому визначається освітою

батьків . Якщо , наприклад , батько і мати працівники розумової праці з ви-

щою освітою , то краще вчаться діти батьків , зайнятих в наукових , культу-

рних , освітніх галузях , і слабше – батьків , зайнятих у промисловості , тра-

нспорті і т. д.

Звичайно , не освіта , не професія , не зайнятість батьків самі по собі

впливають на виховання , формування особистості дитини , цим впливом є

сімейні стосунки , тобто , так званий „ трансформатор “ цінностей , сім’ї , її

ідеалів на особистість дитини .

За різноманітністю сім’ї її умов можна поділити на декілька груп , які

по – різному впливають на розвиток і формування дитини :

  1. Сім’ї , в яких доброзичливі стосунки . Батьки впливають на інтереси ,

потреби дітей , але існує деяка дистанція між ними . Діти дружелюбні ,

культурні , дисципліновані але менш залежні .

  1. Сім’ї , в яких дружні стосунки між батьками і дітьми .Батьки знають ,

чим цікавляться їх діти , що їх непокоїть . Поважають їх , тактично допо-

магають . Це найбільш позитивна сім’я для дитини . Діти в таких випад-

ках , як правило , ініціативні , незалежні , дружелюбні .

  1. Батьки багато уваги приділяють матеріальному благополуччю дітей ,

результатам успішності . Головною метою виховання є те , що дитина

повинна вступити до вищого навчального закладу і одягатися не гірше від інших . Духовний світ дітей в таких сім’ях прихований для батьків .

  1. Сім’ї , в яких мають місце педагогічні дії батьків : неповага до дити-

ни , недовіра , тілесні покарання . Діти в таких сім’ях часто недружньо

ставляться до батьків , важко спілкуються .

  1. Сім’ї , в яких конфліктують часто , бувають п’янки , погрози один од-

ному і дітям , виявляється жорстокість . Вплив таких сімей негативний .

В 30 % випадків це веде до антисуспільних вчинків .

Як видно в цій класифікації проявляються різні стилі спілкування і взаємо-

відносин дітей з батьками, які є важливим фактором впливу сімейного спіл-

кування на особистість дитини .

Вчені на основі дослідів називають ще інші фактори , які впливають

на спілкування дітей : відношення батьків до праці , школи , єдність вимог у

сім’ї , характер відносин батьків і дітей , гармонія сімейного життя , струк-тура сім’ї . Сімейні проблеми визивають у дітей невпевненість , почуття не-

повноцінності . Позитивним середовищем , яке позитивно впливає на фор-

мування особистості дитини і його міжособисті стосунки , є атмосфера в сі-

м’ї . Багато дослідників підкреслюють , що любов , турбота , увага зі сторо-

ни близьких дорослих є для дитини необхідним своєрідним життєво важли-

вим вітаміном , який дає йому почуття захисту , забезпечує емоційну рівно-

вагу , підвищує його самооцінку . З іншої сторони , відмічається , що дефі-

цит емоційного спілкування , відсутність уваги зі сторони близьких дорос-

лих сприяє появі у дитини тривожності .

Велике значення у формуванні особистості дитини для багатьох дос-

лідників має структура сім’ї : наявність батька , число поколінь в сім’ї , по-

зиції дитини як єдиного старшого та молодшого . Зіставлення виділених по-

казників , які характеризують особливості спілкування і взаємовідносин в

сім’ї , з деякими характеристиками дитини виявило наявність негативних кореляцій першого показника з такою особистою якістю як вміння прояви-

ти співчуття до іншого , з відсутністю агресивності , і наявність негативних

кореляцій з організаторськими проявами , самостійністю , настирливістю .

Другий показник дав негативну кореляцію з такими якостями як самостій-

ність , і позитивну – впертістю . Третій показник позитивно коренізований з

виконанням трудових доручень дорослого , з бажанням розповідати дорос-

лим про своїх кривдників . І , нарешті, четвертий показник – для позитив-

них кореляцій з проявом організаторських умінь , самостійності та настир-

ливості .

Таким чином , проведений кореляційний аналіз дозволив виявити нас-

тупне :

1) Чим більше покоління в сім’ї приймають участь в вихованні дитини ,

тим більше вона здатна на співчуття до оточуючих і менш агресивна ,але

разом з тим для дитини не характерні організаторські якості , самостій-

ність і настирливість .

2) Що стосується висновків , які слідують з аналізу особистих характери-

стик дитини з іншими показниками . Виявилось , що в сім’ї , де було по одній і по дві дитини взаємовідносин між батьками і дітьми були різні .

Звідси різні впливи сімейного спілкування на формування окремих якос-

тей особистості .

3)Характер особистих якостей дитини з третім показником дає можли-

вість зробити висновок про те , що при однаковому підході в сім’ї у ди-

тини формуються відповідальність до доручень дорослих , працелюб-

ність , але яскравіше проявляється залежна поведінка : в таких сім’ях ді- ти частіше звертаються до дорослих, шукають підтримки в випадках, ко-

ли ровесники їх кривдять .

4) Отриманні дані,які були виявлені при зіставленні четвертого показни-ка з названими характеристиками , що при наявності емоційного контак-

ту з дорослими у дитини формуються такі вольові риси , як самостій-

ність , настирливість , а також організаторські здібності . Але в випадках

конфлікту з ровесниками , діти , до яких в сім’ї відносяться з великою

увагою .

Спілкування є таким видом взаємодії , в якому беруть участь особи ,

які зовнішністю і поведінкою виявляють більш або менш сильний вплив на стан почуттів один до одного .Часто ці різниці в емоційних відгуках є наслі- дком того, що люди не в однаковій мірі хочуть і вміють виробляти для кож- го випадку найбільш необхідний стиль спілкування . Тому можна виділити один з існуючих факторів впливу сімейного спілкування на особисті якості дитини , як стиль спілкування .

Стилі спілкування :

Авторитарний стиль характеризується суворістю по відношенню до дітей , погрозливим тоном , вимогою безвідмовного підпорядкування . Це викликає у дітей віддалення від батьків , почуття страху , незахищеності . Тому авторитарний стиль веде до внутрішнього опору дитини , яка на при-мушення і загрози відповідає лицемірством , брехнею , грубістю . Але на-

віть „ якщо опір зломлено , – пише психолог А .В . Петровський , – перемо-га виявляється пірровою перемогою . Разом зі зломленою упертістю вияв-ляються зломленими , розтоптаними цінні якості особистості : самостій-

ність , відчуття власної гідності , ініціативність , віра в себе і свої можли- вості “. Батьківські вимоги в цьому випадку вик ликають або протест і агре- сивність , або звичну апатію і пасивність .

За ліберального стилю панує терпимість , всепрощення батьків , де-

монстрація любові до дітей . Цей надлишок любові з часом починає драту-

вати дітей і веде до формування егоїзму, недисциплінованості , безвідпові-

дальності .

Найкращі стосунки у дітей з батьками складаються за демократично-

го стиля відносин . Батьки, гнучко мотивуючи свої дії і вимоги , твердо до-

сягають позитивних вчинків дітей , у дитини цінують не лише слухняність,

а й незалежність , почуття власної гідності , ініціативу ; прислухаються до

думки дітей , аналізують їх аргументацію .

Отже, вплив сім’ї на розвиток дитини в тому , що вона формує сприй-

няття дітьми людей оточуючої дійсності , самих себе , досвід сімейного життя . Саме в сім’ї закладаються основи моральної , естетичної , політич-

ної культури , визначається фізичний розвиток дитини , ставлення до праці,

відбувається професійне самовизначення .










2.2 Методи спілкування і виховання.


Правильне доросле спілкування включає в себе великі можливості впливу на свідомість і поведінку дітей різного віку. Але не завжди дорослі

приділяють потрібну увагу спілкування , як одному з специфічних засобів цілеспрямованого і активного впливу на дітей . Адже цей вплив повинен

здійснюватися через навіювання і пояснення , наслідування і переконання ,

справи і привчання , вимоги і контроль , заохочення і покарання . І , якщо

використання пересічених методів не дає потрібного ефекту , то це нерідко

пов’зано з недоліками і помилками , які припускають батьки та дорослі в

спілкуванні і стосунках з дітьми ,що часто викликає у дітей незадоволеність

і відчуженість від старших .

Під методоми спілкування потрібно розуміти способи , за допомогою

яких виконується цілеспрямований педагогічний вплив дорослих на поведі-

нку та свідомість , на формування у них особистих якостей , для придбання

ними необхідного життєвого досвіду . Розглянемо способи впливу сімейно-

го спілкування , вони мають таку специфіку :

  • Вплив на дитину індивідуально , – виховує конкретні дії дитини .

  • Вибір методів залежить від індивідуальних якостей батьків , їх педа-

гогічної підготовки , характеру , уявлень про життєві цінності , взає-

мовідносин у сім’ї та інше.

  • Використання інших методів , якщо в сім’ї відносини дітей з батьками

близькі , дружні ,то основні способи тут такі, як зацікавленість, увага.

Якщо домінують холодні , ворожі відносини , то такі способи – пока-

рання , жорстокість .

Під методом родинного виховання М . Г .Стельмахович розуміє „ спо-

соби,за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив

батьків на свідомість і поведінку дітей , на формування в них благородних

якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом “. До засобів вихо-

вання М . Г .Стельмахович відносить : слово , фольклор , авторитет батьків,

працю , навчання , навколишню природу, домашній побут , національні зви-

чаї і традиції , громадську думку , духовно – моральний мікроклімат сім’ї ,

суспільний досвід , пресу , радіо , телебачення , режим дня , літературу та

мистецтво, книги , театри , музеї та виставки , ігри та іграшки , мітинги , де-

монстрації , фізкультуру , спорт , свята , обряди , символи , атрибути , релік-

вії тощо.

Використовують такі загальні методи виховання : переконання , осо-

бистий приклад , покарання , повчання . Розглянемо докладно декілька з ме-

тодів .

Навіювання – це психологічний вплив на дітей , який припускає ав-

томатичне сприймання інформацій . Дітям притаманне навіювання як засіб їх психіки . Ця властивість дитячої психіки постійно у всі часи відмічалася

видатними педагогами . Л .М . Толстой відмічав , що діти знаходяться завж-

ди в тому стані , яке лікарі називають певною ступінню гіпнозу . Автор

стверджував ,що такі діти і вчаться , і виховуються тільки завдяки цьому їх-

ньому стану . На його думку , така їхня здатність до навіювання віддає дітей

до повної влади старших, і тому не можна бути недостатньо уважним до то- го , що дорослі навіюють дітям і в якій формі .

Зараження “– це мимовільна схильність дітей під певним психічним

станом . Така схильність зазвичай здійснюється через передачу емоційного стану , психологічного настрою батьків .В даному випадку мимоволі перей-

мають зразки вчинків і поведінки інших , автоматично підкоряються іншим.

Наслідковування – відтворення дітьми зразків або рис поведінки старших членів сім’ї. Маючи спільні риси з навіюванням і зараженням, нас-

лідування все-таки відрізняється від них .Ця відмінність наслідування поля- гає в тому, що при його впливі діти не тільки просто сприймають зовнішні

риси поведінки психічного стану , але і в майбутньому відтворюють їх .

Багато підлітків висловлюють думку про те , що спілкування тільки

тоді позитивно впливає на них, коли високий авторитет батьків. Метод нас-

лідування включає в себе педагогічну тактовність зі сторони батьків та до-

рослих , взаємоповаги , відповідальності , взаємодопомоги . Що стосується

використання авторитету батьків та дорослих то існує його класифікація ,

яка і розкриває його як метод виховання .Наведемо приклади тільки деяких

видів : авторитет придушення , авторитет відстані , авторитет любові , авто-

ритет добра , дружби , підкупу і т.д. Ми назвали деякі види авторитетів , але

буває так , що батьки та дорослі взагалі не думають ні про який авторитет,

живуть як – небудь , тоді цей метод перетворюється в стихійний . Сьогодні

батько накричав і покарав хлопчика за дурницю , а завтра він признається

йому в любові , післязавтра щось обіцяє шляхом підкупу , а наступного дня

знову покарання . Буває і так , що батько притримується одного виду авто-

ритету , а мати – іншого . Дітям в такому випадку приходиться лібірувати

між ними . Звідси вплив авторитету і особистого прикладу батьків на аргу- ментовий факт .

Є багато досліджень , які доводять , що дитина , яка позбавлена ба-тьківської уваги , губить самоповагу , дружні стосунки з іншими людьми,

виявляє недоброзичливість до однолітків .

Отже , гуманне ставлення до дитини виховується добротою і повинно

стати головною педагогічною позицією батьків .










2.3. Педагогічні умови успішного виховання

дітей у сім’ї .


Дослідження психологів та педагогів , практика роботи вихованих закладів дозволяє назвати ряд умов,які забезпечують ефективність вихован-

ня у сім’ї .

1. Знання батьками своїх дітей , їх позитивних і негативних боків: що читають , чим цікавляться , які доручення виконують , яких труднощів

зазнають , яке ставлення до однокласників , дорослих , молодших , що най-

більше цінують у людей та інше ( 41% батьків не знає , які книжки читають їхні діти , 48 % – які кінофільми дивляться , 67 % – яка музика їм до вподо-

би , 98 % – яку суспільну роботу виконують ). За даними соціологічного до-

слідження , в групі школярів ( нормальні підлітки ) тільки 10 % учнів відпо-

віли , що в їхніх сім’ях здебільшого не знають , де вони бувають , чим зай-

маються , з ким зустрічаються . У групі „ важких “ так відповіло вже 16 % ,а

у групі правопорушників – 45 % .

Дослідження , проведені Т .М . Мальковською та І .С. Коном , показа-

ли, що батьки зазнають труднощів , коли питання торкається духовного сві-

ту дітей , особливо старшокласників . І .С.Кон опитав групу дев’ятикласни-

ків . Вони повинні були оцінити себе за різними якостями ( доброта , това-

риськість , сміливість , впевненість ) за 5-бальною системою , а потім перед-

бачити , як їх оцінять за цією ж системою батьки , друзі , однокласники . Та-

ке завдання було запропоновано і батькам . Виявилось , що діти більш пра-

вильно уявляють собі , як їх оцінять батьки , ніж батьки – самооцінку дітей .

2. Особистий приклад батьків , їх авторитет , характер стосунків у сі-

м’ї .

Ці питання досить глибоко розкриті в роботах А . С. Макаренка , В.О.Сухомлинського . Для завоювання і підтримання авторитету важливо ,

щоб батькам була притаманна педагогічна тактовність, що знаходить вия-

влення у вмінні говорити з дітьми так, щоб слово не принижувало , не обра-

жало дитину , а змушувало навіть при негативних вчинках не робити заува-

жень у присутності сторонніх , уникати настанов , згадувати свої вчинки як приклад для наслідування , виявляти справедливість , повагу до переживан-

ня , справ дитини , спиратися на краще , що є в ній. Позитивний вплив бать-

ків на дітей більш ефективний , якщо відносини між батьками характеризу-

ються взаємною любов’ю , відповідальністю один перед одним , довірою , взаємоповагою, взаємодопомогою , любов’ю до дітей : усі члени сім’ї залю-

бки поділять радість , переживання .

3.Спільна діяльність , розумне спілкування . Батьки мало бувають зі своїми дітьми . За даними дослідження вчених , час , коли батько , мати і діти знаходяться разом дома , – менше 1,8 години на добу. Лише в 10 сім’ях

із 100 батьки ходять з дітьми на прогулянку , в театри , музеї , кіно , на ста-

діон , що дає основу для спілкування. Спілкування батьків і дітей проходить

переважно під час перегляду телевізійних передач ,читання книг , журналів,

газет.Спільна праця батьків і дітей впливає на виховання у дітей працелюб-

ності , самостійності , вимогливості до себе , дбайливості , відповідальності.

4.Педагогічна культура батьків. Вона передбачає засвоєння досвіду

виховання дітей у сім’ї , національних традицій , що вимагає організації пе-

дагогічної просвіти батьків і стимулювати педагогічної самоосвіти з метою

підвищення ефективності педагогічної діяльності в сім’ї . В.О. Сухомлинсь-

кий вважав , що „ педагогіка повинна стати наукою для всіх – і для вчителів

і батьків “.

Оволодіння батьками педагогічною культурою сприяє позбавленню від істотних недоліків сімейного виховання :

  • негативні приклади з життя сім’ї ;

  • безсистемність виховних впливів ;

  • надмірний авторитаризм ;

  • дефіцит спілкування батьків з дітьми ;

  • невміння організовувати конкретну діяльність дітей , спілкування з ними;

  • система заборон як основа виховання ; неузгодженість дій у сім’ї , а також сім’ї і школи ; зниження виховної активності батьків в міру того , як діти дорослішають ;

  • батьківський егоїзм – перебільшене уявлення про здібності дитини , її виключність , прагнення обмежити виховання піклуванням про одяг , їжу , задоволення всіх потреб дітей тощо.

Щоб надати допомогу конкретній сім’ї у вихованні їх дітей , необхід- но знати особливості сім’ї , а саме : структуру , вік членів сім’ї , професію

батьків , їх освіту , побутові умови , матеріальну забезпеченість , домашній

режим школяра , розподіл трудових обов’язків у сім’ї, використання вільно-

го часу, ставлення батьків до школи,скільки часу виділяється для спілкуван-

ня з дитиною , з якими труднощями зустрічаються батьки у вихованні дити-

ни , як їх вирішують.
















Додаток . Таблиця 1.1


Педагогічні функції спілкування .

‌‌п│п

Назва

Функцій

Спрямованість

функцій

Автори








1

2

3

4







1







2



3




















4







5
























6

Інформаційно-пізнавальна





Емоційна



Соціальна




















Мотиваційна







Розвивальна
























Виховна

виховання пізнавальної спрямованості особистості ;


взаємне збагачення інфор- мацією , духовними ціннос- тями .


розвиток емоційної сфери .



встановлення взаємин міжособистісних стосунків ;


засіб соціалізації ;


виховання культури , етики спілкування ;


формування колективізму,

позитивних взаємин в учнів-

ському колективі ;


збереження здоров’я , по- передження конфліктів ,фор- мування переконань ;


спосіб установлення суб’є-

ктивних відносин,організації, співробітництва .


формування позитивної мотивації навчальної діяль- ності .





формування і розвиток особистості ;


формування ціннісних оріє-

нтацій , установок особисто-сті, становлення характеру ;


розвиток творчих здібнос- тей учнів , надання навчаль- но-пізнавальній діяльності творчого характеру ;


розвиток самосвідомості , формування самооцінки ,цін- нісних понять ;


формування інтелекту шко-

ляра, розвиток інтелектуаль- них умінь ;


розвиток волі учнів , напо-

легливість в навчанні .



забезпечення можливості

самопізнання , формування

адекватного „ я-образу “ ;


створення можливостей

для виявлення й обліку інди-

відуальних можливостей

школярів .


Ю.Бабанський ,

В.Лозова ,

Б.Андреева .





В.Кан-Калік ,

В.Панфьоров.


В.Білоусова,

Я.Коломинський,

Л.Буєва,В.Кан-Калік .



Б.Бушеева, А.До-

рохов, А.Мудрик


Б.Білоусова,

Я.Коломинський,

Л.Новікова.


Д.Майєрс.





Н.Рєпкіна ,

Г. Цукерман .



Г.Щукіна ,

А.Дусавицький.





І. Кон, О. Леонтьев,

В.Зінченко,А.Добро-

вич.

Ю.Гіппенрейтер ,

А. Добрович ,

А. Петровський .


Х . Лійментс ,

Г. Цукерман .




А . Добрович ,

І . Кон .



А .Бодальов .




А .Бодальов ,

Х . Лійметс,

А. Мудрик .


В.Зінченко , І. Кон ,

Х . Лійметс .











hello_html_m7789c167.gif







Зміст

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. Психолого-педагогічні основи процесу виховання

1.1 Про мету і завдання виховання 5

1.2 Особистість як предмет психологічної та педагогічно

наук 8

1.3 Родинознавство . Українська єтнопедагогіка та

християнське вчення про сімейне виховання 11 РОЗДІЛ ІІ. Вплив процесу спілкування на формування особистості

2.1 Фактори впливу сімейного спілкування на формування 15

якостей особистості

2.2 Методи спілкування і виховання 19

2.3 Педагогічні умови успішного виховання дітей у сім’ї 23

ВИСНОВКИ 25

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 27






























ДОДАТОК .

Анкета .

  1. Скільки вам років.

  2. Склад сім’ї :

а) повна ;

б) один батько ;

в) одна мати .

3. Хто для вас є авторитетом в сім’ї ?

а) мати ;

б) батько ;

в) власний варіант .

4. Які у вас стосунки з батьками ?

а) добрі ;

б) напружені ;

в) погані ;

г) власний варіант.

5. Що для вас сім’я ?

а) джерело побутового комфорту ;

б) джерело найсвітліших і високих почутів ;

в) власний варіант.

6. Чи хотіли б ви бути схожим на своїх батьків ?

а) так ;

б) ні ;

в) своя відповідь .

7. Хто у вашій родині зловживає алкогольними напоями ?

а) мати ;

б) батько ;

в) ніхто .

8. Які стосунки між вашими батьками ?

а) добрі ;

б) задовільні ;

в) погані .

9. Щоб ви хотіли змінити у своїй родині ?

10. Скільки часу ви спілкуєтесь з батьками ( за 1 добу ) ?

а) 6 годин ;

б) 30 хвилин ;

в) своя відповідь.

11. Ви вважаєте ваші батьки добре вас виховали ?

12. Кому з батьків ви надаєте перевагу ?

а) батькові ;

б) матері .






(діти 9-12років) (15-17 років )

мати – 22.7% , мати – 42% ,

батько - 27.2%, батько – 26% ,

ніхто - 45.5%, обоє – 10.5% ,

обоє - 4.6%. бабуся і дідусь – 5.7%,

я – 5.8%

стосунки з батьками :

добрі – 91%, добрі - 64%,

напружені-4.5%, напружені – 32%,

ніякі- 4.5%. ніякі – 4 %.

  • що таке сім’я :

джерело побутового - 21.5%,

комфорту – 22.5%,

найсвітліших почутів- 68.5%, - 69 %,

не має значення – 9 %. – 9.5 %.


вихованність :

так – 100%. так – 85%,

ні – 15%.

шкідливі звички :

батько – 31.8% , - 26 %,

мати – 9% ,

ніхто – 54.7%, - 74 %.

обоє – 4.5%.

спілкування з батьками ( за 1 добу ) :

12 годин – 9.3%, -10.4 %,

8 годин – 40.9%, - 10.4 %,

7 годин – 18.1%, -

6 годин – 18.1%, - 63.2 %,

30 хвилин – 13.6%. – 5.2 %

4 години – 10.8 %.


Отже , на основі досліджень ми прийшли до висновків , що сільська мололь не має майбутнього , бо в селі панує безробіття , немає культурних

закладів, багато батьків вживає алкогольні напої – все це впливає на розви- ток відносин між батьками і дітьми . В цих сім’ях переважає авторитарний

стиль спілкування .








Висновки .

При написанні курсової роботи і при проведенні дослідження, ми вия-

вили, що у селі Грушівка, Куп’янського району, Харківської області, сільсь-

ка молодь не має майбутнього. Розвал сільського господарства призвело до

зниження соціального стану сільської сім’ї . Батьки не можуть знайти робо-

ту, сім’ї виживають тільки за рахунок свого домашнього господарства . Без-

робіття , зловживання алкогольних напоїв викликають напружені відносини

в сім’ї , які впливають на успішність , поведінку , характер дітей . Діти не

хочуть жити , так як батьки .Якщо батьки бідні , діти не зможуть далі вчи-

тись . Вони не мають майбутнього , і якщо уряд , держава не повернуться

обличчям до сім’ї , то їй загрожує вимирання .

Актуальність цієї проблеми та її недостатня розробленність у педаго-

гічній науці , а також потреба соціальної практики в активній , висококуль-

турній , освіченій особистості зумовив вибір нашої теми .

Для теми дослідження ми використали аналіз психолого- педагогічно-

го досвіду , спостереження .

Цією проблемою займалися видатні педагоги, як В.О.Сухомлинський,

А.С.Макаренко , Я.М.Корчак та інші . Можна з певністю говорити про важ-

ливе значення цієї теми .

На сучасному етапі спілкування дитини з сім’єю зводиться до мініма-

льного рівня , а отже , і вплив сім’ї на формування особистості дитини знач-

но знизився .














































Автор
Дата добавления 24.09.2015
Раздел Физкультура
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров630
Номер материала ДВ-006833
Получить свидетельство о публикации

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх