Учителька неначе друга мати,
Неначе подруга, чарівна й дорога…
Я так люблю вас і не передати
Ту доброту, що в серці вашім залягла.
Ви мій кумир! Я дуже цим пишаюсь
І хочу будь точнісінько, як Ви:
Дихати ніжністю, як соловей співати,
Прожити життям цікавим на землі.
Вас дуже люблять , поважають діти,
Для них уроки ваші – справжній рай!
Як можна вашу мову не любити?
Коли вона, як шум Дніпра, луна,
Як шелест трав бурхливою рікою
До кожного струмками доліта
І в ауру натхненного покою
Наш клас із головою поринає!
Та іноді буває і таке:
Для того, щоб ми краще розуміли,
Малюнками своїми чарівними
Ви краще нам доводили усе.
Спасибі вам за неповторність класу,
За рушники, що вишили самі,
За всі оті чудовії прикраси,
Які намалювали на стіні.
І ось минули всі уроки – в класі тиша,
Вже почало смеркати надворі –
Лише вона перевіряє, пише,
Подякуємо ж їй за ці труди.
Учениця Чибішева Олена
Харченко М.В.
У неї теплі, добрі руки,
І очі сяють, як зоря.
У неї мамина наука:
Вона - учителька моя.
Вона сердечна і вродлива.
У слові щира і палка.
І з нею – завжди ми щасливі:
Душа у неї ж бо така.
Дітей і учнів розуміє,
А стежка в кожного – своя.
І кожну віднайти уміє
Свята учителька моя.
Вона, мов жінка із поеми,
Що вміє геть усе робить,
І кожного навча окремо,
Як совісно нам жить.
Учениця Олеся Пташник
