Я, Манзенюк Ніна Миколаївна,
вчитель початкових класів,
спеціаліст вищої категорії
Бердичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №12.
Моє педагогічне кредо.
Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителеві треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів вічносяючого сонця знань, людської мудрості.
Освіта: вища, Житомирський державний педагогічний інститут ім. І.Я. Франка, 1986 р.
Спеціальність за дипломом: Педагогіка і методика початкового навчання.
Посада: вчитель початкових класів.
Проблема, над якою працюю: “Впровадження інноваційних технологій”
Самоосвіта: участь у засіданнях циклової комісії, в шкільних та позашкільних семінарах .
Я люблю розмірковувати, аналізувати прожите пізно ввечері, коли навкруги тиша, коли уповільнюється темп часу, а годинник відлічує межу між минулим і майбутнім.
Колись давно, саме в таку пору, розмірковуючи над своїм юнацьким життям, я остаточно вирішила питання свого професійного вибору. Стала педагогом за покликом серця. Пишаюся тим, що я – вчителька початкових класів! Двадцять вісім років я – класовод. За цей час багато моїх шкільних дітей залишили свою Альма-матер і пішли у велике життя. Щоразу мені було радісно і болісно відпускати їх . Радісно, бо я розуміла, що вони виросли, і школа була вже замала для них. А болісно тому, що вони - мої шкільні діти. З ними я крокувала довгих чотири роки. Намагалася все осягнути, зрозуміти.
Ми вчилися один в одного, випробовували різні стилі, методи, ставили цілі і йшли до них. Здобували і розчаровувалися, поверталися назад, щоб знову йти вперед. Я намагалася не залишитися в їхньому житті лише спогадом, а вони стали для мене справжніми педагогічними університетами. Коли вони – такі дорослі, впевнені стояли на сцені, виконуючи фінальну пісню випускного вечора, я пишалася ними і з хвилюванням чекала майбутнього, яке дасть мені змогу зрозуміти – ким я стала для цих дорослих дітей, що зуміла виховати в них. Сьогодні я перегортаю випускні альбоми. І знову вдивляюся в очі кожного з них. Знаю, де і як влаштовують життя після школи, за що хвилюються, де перемагають. Вони склали свій перший життєвий екзамен, кожен свій, і моя маленька заслуга в тому є також. У кожного з них все попереду, а в мене час аналізу думок, підсумків. Часточку свого серця, своєї душі віддаю своїм учням. Вважаю, що вчитель повинен виховувати у дітей такі риси, які будуть необхідні майбутньому демократичному суспільству: вміння самостійно і критично мислити, бути творчим, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх.
