Презентація "Тарас Шевченко. Період заслання"

• 1 слайд

• 2 слайд

  Тема: “ Т.Г.Шевченко. Період заслання (1847- 1857).” Мета: ознайомити з діяльністюТ.Г.Шевченка в один із найтяжчих періодів його життя - 10 років у засланні. Розказати про його творчість як письменника і як художника. Ідея: проект створено для усіх бажаючих ознайомитися з творчістю Шевченка – видатного письменника і художника (для вивчення в школі, для самостійного ознайомлення з життям Т.Г.Шевченка). У проекті використано репродукції картин, автором яких є Т.Г.Шевченко. Т.Г.Шевченко. Автопортрет.

• 3 слайд

  Вступ Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоціною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства. Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу. Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки – під ярмом кріпацтва і понад 10 років – у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів.

• 4 слайд

  Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як-то тяжко Тії дні минають. (Т.Г.Шевченко. 1850 рік.)

• 5 слайд

  В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було. Т.Г.Шевченко 5 квітня 1847 року за участь у Кирило - Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. Було вирішено «Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений». Затверджуючи це рішення III відділу, Микола І власноручно збоку написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать». 31 травня 1847 поета в супроводі фельд'єгеря було відправлено до Оренбурга, де містився штаб Окремого Оренбурзького корпусу. Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. З-під його пера з'являються поеми «Княжна» та «Варнак», історична поема «Чернець» і ряд ліричних віршів: «Не гріє сонце на чужині…», «Сон» («Гори мої високії…»), «Самому чудно, а де ж дітись?», «А. О. Козачковському» та інші. Т Шевченко з великою поетичною силою відтворив тягар свого підневільного життя в солдатській казармі. Під час переходу з Орської фортеці до укріплення Раім у складі Аральської описової експедиції Шевченко написав вірш «У бога за дверми лежала сокира...», а під час зимівлі 1848—1849 років на Косаралі — «Царі», «Марина» і великий цикл ліричних поезій.

• 6 слайд

  Творчість була для нього не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. Записуючи рядок за рядком, він підтверджував свої ж слова: «Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. » Автопортрет. 1847 рік. Перша художня праця, виконана в засланні всупереч царській забороні писати і малювати. Косаралский форт. 1848-49рр. Шхуни біля форту Кос-Арал. 1848-1849рр.

• 7 слайд

  Більшість віршів Тарас Шевченко написав під час роботи в Аральській експедиції(1848-1849), яка вела дослідження Аральського моря. Очолював цю експедицію О.І.Бутаков – російський мореплавець. Він і включив до її складу як художника Тараса Шевченка. Протягом двох років перебування в експедиції Тарас Григорович був звільнений від військової муштри, дістав дозвіл малювати і створив близько 200 акварелей. Це краєвиди Аральського моря, степові пейзажі, створені під час сухопутного переходу від Орськой фортеці до укріплення Раїм, портрети друзів та казахів, виконані під час зимівлі на острові Кос-Арал, та інші. Серед учасників Аральської експедиції Пожежа в степу. Акварель. 1848 рік.

• 8 слайд

  «Його акварелі, що не поступаються перед творами кращих англійських акварелістів, є перлами в акварельному живопису того часу – стільки там повітря, гарячого сонця, спеки і прозорості…» - писав про аральські пейзажі Тараса Шевченка відомий мистецтвознавець М.Г.Бурачек. Форт Кара-Бутак 1848, бумага, акварель Казах на коні. 1848-49, бумага, акварель Джангис-агач. Акварель. 1848

• 9 слайд

  “Лихо діється зо мною, та не одно, а всі лиха упали на мою голову, одно те, що нудьга і безнадія давить серце, а друге, нездужаю з того дня, як привезли мене в цей край, ревматизм, цингу перетерпів, слава Богу, а тепер зуби і очі так болять, що не знаю, де дітись”. Лист Т.Шевченка до І.Лізогуба від 1 лютого 1848 р. На початку 1850 року Шевченко робить спробу одержати офіційний дозвіл малювати і звертається з листом до шефа жандармів Дубельта в Петербург. У цей час прапорщик М.Ісаєв написав донос про те, що Т.Шевченко порушує “высочайшее повеление” – ходить у цивільному, живе на квартирі, а не в казармі, малює і пише вірші. 23 квітня 1850 року Шевченка заарештували. До особливого розпорядження його посадили на гаупвахту. В жовтні 1850 року поета відправили під посилений нагляд в нове місце заслання – Новопетровське укріплення. Воно знаходилося на півострові Мангишлак. Каспійське море омивало випалені сонцем степи. “Настоящая пустыня! песок да камень; хоть бы травка, хоть бы деревцо –ничего нет»,- писав Т.Г.Шевченко в листі до Гулака-Артемовського. В цій пустелі український поет знаходився сім років. За цей час Шевченко не написав жодного вірша. Особливо тяжкими були перші роки перебування в Новопетровському укріпленні. Щоденна муштра, казарми та ще пильний нагляд ротного командира і спеціально приставленого солдата, який навіть перевіряв кишені поета, шукаючи олівці чи папір. Згодом, завдяки коменданту Новопетровського укріплення Маєвському, а також І.Усакову, становище Шевченка поліпшилося. Він дістав дозвіл малювати.

• 10 слайд

  Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Поет “із-за решотки визирав” у вікно, дивився, як “веселе сонечко ховалось в веселих хмарах весняних”, і линув думкою в рідні місця, на Україну. Так з’явився один з найвизначніших зразків його лірики - вірш “ Садок вишневий коло хати”.

• 11 слайд

  Влітку 1851 року Тараса Григоровича зарахували до складу експедиції, що досліджувала поклади кам’яного вугілля в горах Каратау. За три місяці роботи в Каратауській експедиції він створив близько 70- ти малюнків: гірські пейзажі, замальовки старовинних пам’яток, жанрові композиції, автопортрети. Це, зокрема такі роботи, як “Ханга-Баба”, “Вид на Каратау з долини Апазир”, “Туркменське кладовище в долині Долнапа”, “Тріо” та ін. Самого Шевченка впізнаємо серед його польських друзів Броніслава Залеського та Людвига Турно, які також входили до складу експедиції, на малюнку “Т.Г.Шевченко серед товаришів” тощо. Т.Г.Шевченко серед товаришів. Сепія. 1851.

• 12 слайд

  Повернувшись з експедиції до Новопетровського укріплення, Шевченко продовжує створювати різні за тематикою малюнки. З’являються пейзажні серії видів Новопетровського укріплення та Мангишлацьких садів. Краєвиди, виконані Тарасом Шевченком у засланні, стали найвищим досягненням у тодішньому вітчизняному пейзажі. Відома письменниця Марієтта Шагінян писала: “ В киргизьких степах Шевченко зріс як художник, і його сепії та акварелі, вивезені звідти, незрівнянно вищі за академічні картини періоду заслання. Але треба сказати, що іскринку, яка розгорілася під південним сонцем, Шевченко підхопив в українських степах…” Важливо й те, що це перші й єдині на той час пейзажі Казахстану. Головними персонажами багатьох творів стали казахські діти. Їм присвячені сепії: “Байгуші”, “Байгуші під вікном”, “Щасливий ловець” та інші. В цих роботах – любов і співчуття до злиденного життя місцевих мешканців. Байгуші. Сепія.1853 р.

• 13 слайд

  Що стосується літературних творів,то протягом заслання одна за одною виникали «захалявні книжечки» — таємні рукописні збірочки «невольничої поезії» Т. Шевченка. На третьому році заслання, після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, поет переписав свою «невольничу поезію» у нові маленькі саморобні книжечки, яких набралося двадцять сім. З'єднані разом, вони склали знамениту «Малу книжку» — перше чистове зведення віршів і поем 1847 - початку 1850 років. У віддаленному Новопетровському укріпленні, настали найтяжчі часи Шевченкового заслання, період найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть листовні зв'язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки. Протягом перших двох років перебування в Новопетровському укріпленні Т. Шевченко не писав. Тільки 1853 року, він потай відновив літературну творчість, але звернувся до нового для себе жанру — повісті. В одному з листів 1858 року Т. Шевченко зазначав, що повістей у нього «десятків коло двох набереться», нині відомі тексти лише дев'яти: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали». У вірші «Я не нездужаю, нівроку...» поет, тавруючи антинародну сутність царизму, проголошує революційний шлях розв'язання селянського питання за допомогою «сокири»: Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру— Та й заходиться вже будить. У віршах виявилась певність поета в тому, що справа, якій він віддає своє життя, не загине. Тяжка кара не зламала поета-революціонера, не похитнула його поглядів. Він писав про свою поезію: О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь… Основна тематика повістей – як і поезій- засудження кріпацтва, сваволі поміщиків, миколаївської воєнщини, співчуття знедоленим.

• 14 слайд

  У вірші “У бога за дверима лежала сокира” (1848р.) Шевченко в алегоричній формі змалював страшні наслідки гнобительської політики царизму. Обдирання царськими чиновниками пригноблених народів поет показав в образі “божої сокири”, яка спустошила казахський край: Сім літ Сокира божа ліс стинала, І пожарище не вгасало. І мерк за димом божий світ. Країна перетворилась у пустиню: Де город був або село- І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось… Але залишилось одне дерево, якого не змогла знищити “божа сокира”. Це дерево казахи шанують як святе і молять, “щоб парості розпустило у біднім краї”. Поет використав казахську народну легенду про святе дерево і показав, що в ній втілена віра народу в свою невмирущу силу. В цьому вірші, як і в інших творах, Шевченко з глибокою любов’ю говорить про казахський край і казахський народ.

• 15 слайд

  “Солдаты- самое бедное, самое жалкое сословие в нашем православном отечестве. У него отнято все, чем только жизнь красна : семейство, родина, свобода,- одним словом,все”. Т.Шевченко. Щоденник. 1857р. Великою була моральна стійкість і сила революційного духу поета. Незабаром він напише у своєму щоденнику: "Мне кажется, что я точно тот же, что были десять лет назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась. Хорошо ли это? Хорошо". Кара колодкою. Туш. 1856-1857 Кара шпіцрутенами. Туш. 1856-1857

• 16 слайд

  18 лютого 1855 року помер цар Микола І. На престол вступив Олександр ІІ. Росія сподівалася на зміни. Амністію чекали політичні в’язні. “Семь тяжелых лет в этом безвыходном заточении мне не казались так длинными и страшными, как эти последние дни испытания»,- писав Тарас Шевченко у тривожному чеканні. Нарешті завдяки клопотанням друзів 1 серпня 1857 року прийшло звільнення. Наступного дня Шевченко залишив Новопетровське укріплення. Закінчилося десятирічне ув’язнення великого поета України. Людина на десять років викреслена з життя, знову поверталася до своїх друзів міцною духом. Заслання і солдатчина не зломили ні волі, ні її переконань. Але здоров’я поета, його фізичні сили були надламані. За свідченням редактора "Нижнегородских губернских ведомостей"Георгія Дем’янова, після повернення із заслання на обличчі Шевченка "лежала печать глибокого страждання". Історик Микола Костомаров справедливо зауважив: "Під червону шапку взяли веселого, бадьорого душею, з густим русявим волоссям, а з-під цієї червоної шапки повернувся він з сивою бородою, зовсім лисою головою, з навіки втраченим здоров’ям". Лікар А. Й. Козачковський зафіксував, що Тарас Григорович повернувся із заслання з підупалим здоров’ям, з передчасно знесиленим і назавжди скаліченим організмом. Поетові тоді минуло лише 43 роки. "Тараса Григоровича не можна було впізнати, і, лише придивившись, я впізнав його. Жовто-зелений, у зморшках, худий... Вбитий фізично і морально",- розповідав про свою зустріч з Т. Г. Шевченком навесні 1858 року в Москві Микита Савичев - "уральський козачина", як називав його поет.

• 17 слайд

  Отже, під час заслання Шевченко висловлював такі ж революційні думки, як і у віршах, написаних на волі. Непохитність і незламність революціонера проймає його “невольничу поезію” (цю назву вживає сам Тарас Григорович у щоденнику), яку потім, переписуючи, Шевченко об’єднав під спільним заголовком “В казематі”. Ув’язнений за гратами каземату, Шевченко не схилив покірно голови перед жандармами і катом –царем. Поет не каявся на допитах, не виявляв ні краплі каяття і в віршах, написаних в ув’язненні.

• 18 слайд

  Репродукції картин взяті з інтернету: http://www.arttalk.ru http://javot.net Використана література: Українська література. Підручник для 8 класу “Вічний як народ” Київ, вид. “Либідь” 1998 “Кобзар” Київ, вид. “Дніпро” 1985 “Це-Україна” Київ, вид. дім Комп’ютерні системи 1995 Автор проекту: Слюсаренко Катерина