Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / Украинский язык / Конспекты / Позакласний захід "Що в імені тобі моєму..." (10 клас)
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • Украинский язык

Позакласний захід "Що в імені тобі моєму..." (10 клас)

библиотека
материалов

Донецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №88















Позакласний захід

«Що в імені тобі моєму…»

10 клас








Учитель української мови

та літератури

Симченко Т.І.













2016

Тема. «Що в імені тобі моєму…»


Мета: ознайомити учнів із походженням наших імен, джерелами, які живили і живлять їх склад; формувати уміння працювати в команді; виховувати толерантне ставлення один до одного.


Обладнання: плакати, словники - довідники.


Хід заняття


Нема нагороди більшої, ніж ім’я,

нема скарбу дорожчого над життя.

Бережи це.

Расул Гамзатов

Вступ

Ми вже звикли до того, що кожна річ, явище, дія, жива істота мають назву. Людина має ще й власне ім’я.

Наймення, поширені в різних народів,

До нашого люду дійшли крізь віки,

І носимо ми їх тепер залюбки.

В них сила і віра, і щастя, і врода,

Хоробрість і мужність, життя нагорода.

Аглая – прекрасна, Валерія – сильна,

Віталій – життєвий, а Ганна – граційна,

Кирило – господар, а Клара – ясна,

Галина – спокійна, Аза – міцна.

Найбільший Максим і маленький Павло,

Наталія – рідна, і камінь – Петро.

Красиве ім’я Маргарита – перлина.

Оксана й Варвара – чужі, а Ірина…

Ірина – це мир, благородний – Євген;

А Костя постійний, все чує Семен,

Олена – це світло, Лариса – це чайка,

Тамара – це пальма, а Марфа – хазяйка.

Багато жителів земної кулі мають однакові імена. А є імена одиничні і дуже оригінальні.

У слов’янських народів є імена, по батькові, прізвища. І до цього всі вже звикли. Але чи завжди було так? Історія людського найменування подолала досить складний шлях.

Теоретична частина

З історії походження імен (доповіді учнів)

1. Найменування – талісмани, заклинання

Наші далекі предки схилялися перед живими істотами (тваринами, рослинами). Отож вони вибирали наймення з багатьох навколишніх назв: Дуб, Орел, Ведмідь, Олень.

Однак вибирали батьки наймення для своїх дітей неабияк. Люди вірили в слова - заклинання, слова - молитви, тому із тисяч назв вибирали «найсприятливішу» для дитини, таку, що допомогла б їхнім чадам стати щасливими, оберігала б їх від «злих духів», була б взірцем у житті. Так з’явилися імена – цілі речення, заклинання, словосполучення - побажання.

Відгомін такого способу найменування дійшов до нас: Богдан – богом даний, Станіслав – ставай славним. Ярослав, Володимир – цю групу імен учені вважають однією із найдавніших, це залишки довгих імен, цілих речень - заклинань.

Наші пращури шанували сильних звірів. Нагороджуючи дитину ім’ям - талісманом, вважали, що разом із найменням на дитину «перейде» витривалість та сміливість звіра. На Сході поширеним було ім’я Лев, а у нас – Вовк (у сербів - Вук, у поляків - Вільк, у німців - Вольф, у румунів – Лупул. Нинішні імена: Вук Караджич, Вольфганг). Цікаво, що й усім відоме давньогрецьке наймення Одіссей, у перекладі означає овк.

Широко розповсюдженим було ім’я Ведмідь. Латинську форму цього імені можна і досі почути у Польщі, Німеччині, Молдавії: Урсин, Урсул, Урсула.

Найменнями – талісманами людей ставали назви і менш сильних тварин, та все ж обдарованих якоюсь незвичайною якістю.

Відомі і такі наймення – заклинання як Безсмертний.


Наші пращури ще й іншим способом «забезпечували» щасливу долю своїм нащадкам. Дитині давали якесь відразливе наймення, яке затулило б дитину від погляду злих духів, «поганих» очей. До таких наймень належать Поганка, Баран, Вовчий Зуб, Павук, Грязько, Кобиляча Голова, Блоха тощо.

Окремі з них, за традицією, збереглися пізніше, але вже в ролі прізвищ: Олешко Максимов Бараняча Голова, Москва Жеребцов, Палка Мотовило, Матвійко М’ясна Голова, Федір Умийся Гряззю, Іссаак Собака (1903 рік).

Носії таких імен могли, на думку людей, спокійно ходити під сонцем. Бо якому чортяці, домовику, відьмакові сподобається якийсь там Грязько з Поганкою, чи Дурень?

Схожі наймення з позитивним чи негативним значенням мали й інші народи Європи та всього світу.


2. Наймення за прикметою, рисою вдачі, іншою характеристикою

Значну частину імен, що згодом перетворилися в прізвища, становлять наймення, за основу яких узято прикмету чи рису вдачі людини. Давали імена «від вигляду і єстества дєтіща»:

Ждан, Бажай – очікуваний син;

Любим, Добриня, Милюта, Веселик – із доброю, лагідною вдачею;

Гам, Брикун, Безсон, Крик, Стом, Досада, Шумило – примхливі, неспокійні, неслухняні діти.

За фізичними прикметами чи вадами: Безрук, Безух, Брюхан, Бутуз (низькорослий), Глух, Губар, Дрок (ніжний), Кочюра (кволий), Чорниш, Смола.

За кольором очей, волосся: Білява, Білаш, Рижій, Чорній.

За місцем, часом, обставинами народження: Політко, Весняк, Берег, Ліс, Дорога, Субота, Перевезенець, Проданець, Ненаш, Дунай, Найден і т.д.

Пізніше стали давати наймення за назвою занять батьків, їхнім соціальним станом, належністю до певної народності: Селянин, Селюк, Варяжко, Дігтяр, Муромець.

Іменами ставали й назви різних речей, страв, абстрактні поняття: Шило, Борщ, Віра, День.

А коли батькам бракувало цього арсеналу, то називали дітей за порядком народження: Первушка, Вторак, Третяк, Треня, П’ятунка, Шостак, Семик, Осьмух, Дев’ятко.

Саме від тих давніх імен йдуть корені багатьох сучасних прізвищ.


3. Імена після впровадження християнства

Новим періодом процесу найменування стало впровадження християнства.

У Києві, на Володимирській гірці, на крутому березі Дніпра, впадає в очі велика бронзова фігура з важким, як людська недоля, хрестом. Це фігура князя Володимира Святославича, того, хто недалеко від цього місця, десь на берегах притоки Славутича – річки Почайної в 988 р. охрестив наших предків – київських русичів та ще й наказав скинути у воду сяючого ідола, поганського бога Перуна - слов’янського володаря блискавки, грому та дощу.

Незабаром після цієї духовної революції з’явилися храми, церкви, монастирі. З Візантії прибули священики. Вони привезли з собою культові книги, а також списки, «святці», в яких зазначалося, в який день і якого саме вшановувати святого, апостола, християнського мученика, визначного героя церковних легенд та міфів.

Слуги нового культу швидко прибрали до рук найменування немовлят. Під час хрещення священик вибирав з отих списків наймення святого, який ставав «янголом - хранителем» новонародженого.

Ці нові імена (Іван, Петро, Олена, Марина, Пилип, Софія), здавалося, анічогісенько не означали. Тому багато людей, діставши для своїх дітей святі імена, вдома їх кликали колишніми звичними найменнями. Таким чином, у людини з’являлося два імені. У літописах знаходимо: «Родился у Ярослава сынъ Михаилъ, а княже имя Изяславъ» (1190р.), «Нареченный въ крещении Василий, русьскым именем Владимир»(1196р.).

Окремі з мирських імен, надто княжі імена, церква пізніше канонізувала (узаконила) і ввела до «святців».

Кожне із християнських канонічних імен у мові, з якої було взяте, щось означало.

Грецькі: Тарас (бунтівливий);

Петро (камінь);

Софія (мудрість).

Латинські: Килина (орлиця);

Віктор (переможець).

Східні: Тимур (залізний);

Переклад основних наших наймень навів у своєму чудовому «Лексиконі» старої української мови перший київський лексикограф Памво Беринда.

Певна частина наймень християнських не дуже милувала слов’янський слух, тому вони відшліфувалися з часом у більш приємні для вимови й слуху.

Ісидор – Сидір,

Параскева – Параска,

Аквилина – Килина.

Одержані під час хрещення імена в Україні довго, особливо серед селян, лишалися єдиними офіційними найменнями. У господарів же з’явилося ім’я, по батькові, прізвище. Прізвищами здебільшого стали суто слов’янські особові імена.


Учитель. Царина українських власних назв, як бачимо, безмежна і щедра на розмаїті барви та відтінки: від високого поетичного, навіть романтичного, до веселого, а то й чудернацького. Цими барвами й відтінками охоче користуються митці українського художнього слова.


Практична частина

Робота в групах

1 група. Завдання: запишіть імена, по батькові, прізвища письменників кінця 19 – початку 20 століття.

2 група. Завдання: запишіть імена героїв творів українських письменників кінця 19 – початку 20 століття.

3 група. Завдання: запишіть назви творів, в яких є власні імена.

Завдання для всіх груп: за допомогою словників - довідників пояснити значення і походження записаних імен.


Підсумок уроку

1.- Що нового дізналися?

- Що сподобалося?

2. На наступному занятті продовжимо роботу: будемо знайомитися з сучасними іменами. Прошу запропонувати форму проведення заняття.





Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Автор
Дата добавления 10.03.2016
Раздел Украинский язык
Подраздел Конспекты
Просмотров157
Номер материала ДВ-516872
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх