Проект "ІгровІ технології" (початкова школа)

Методичний кабінет Мелітопольської загальноосвітньої школи I – III ступенів № 15

Методичне об’єднання вчителів початкових класів

Навчання із задоволенням

Ігрові технології

Назва: Навчання із задоволенням. Ігрові технології.

Анотація: Освітній процес в умовах сучасного світу постійно ускладнюється і вимагає від учнів більшого розумового і нервово-психічного навантаження. Відомо, що розумова діяльність сприяє зниженню загального рівня працездатності. Однак, захоплена цікавою роботою людина не відчуває втоми. Та, навпаки, напружена розумова діяльність приводить до такого ступеню втомлюваності, при якому знижується не лише якість засвоєння навчального матеріалу, але й взагалі здатність сприймати будь – яку інформацію. Цим пояснюється негативна тенденція щодо збільшення психічних і соматичних захворювань учнів, «шкільних стресів», як наслідок надлишкового розумового навчального навантаження. За період навчання у школі число здорових дітей зменшується. Проблема здоров’я школярів сьогодні як ніколи актуальна. Ця проблема – проблема здоров’я і здорового способу життя дітей, вимагає кардинальних змін в характері їх навчання. Перед сучасною школою стоїть задача розвивати розумову діяльність дітей, не спричиняючи шкоди здоров’ю. При виборі форм і методів навчання ми завжди намагаємося пам’ятати, що найбільше місце у молодших школярів продовжує займати гра. У процесі гри діти оволодівають багатьма навичками, вміннями, тут іноді виходить те, що не виходило в навчальній діяльності. Вивчення розвитку дітей показало, що під час гри ефективніше, ніж в інших видах діяльності, розвиваються всі психічні процеси. Виходить, один з головних секретів гарного самопочуття учнів і високої активності на уроці знаходиться у застосуванні ігрових технологій.

Учасники проекту: координатор - Солодовникова О.М., вчителі початкових класів: Баришевська А.Д., Богданова О.В., Ганюкова О.Ю., Гончарук Н.В., Держак Є.В., Зоріна Г.І., Іванченко К.А., Неділько Т.В., Тимченко Т.В..

Час, місце проведення: 2010 р. – 2015 р., під час проведення уроків, позакласних заходів.

Питання проекту: Як розвивати розумову діяльність учнів, не спричиняючи шкоди здоров’ю.

Мета проекту: ефективність використання ігрових технологій як засобу розвитку пізнавальних інтересів учнів та зниження їх втомлюваності на уроках.

Задачі проекту:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу, досвід інших вчителів з використання ігрових технологій у процесі навчання.

2. Розглянути поняття «ігрові технології» та визначити особливості їх формування та розвитку.

3. Виявити можливості ігрових технологій як засобу розвитку молодших школярів.

4. Експериментальним шляхом перевірити ефективність використання ігрових технологій на уроках та позакласних заходах як засобу розвитку молодших школярів.

Для вирішення поставлених задач були використані такі методи: теоретичний аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми проекту, спостереження за навчально-виховним процесом, метод аналізу. Практичне значення проекту визначається тим, що його висновки та дидактичні матеріали можуть бути використані в практичній діяльності вчителів початкових класів.

Етапи проведення проекту.

Перший етап - (підготовчий 2010 р. – 2011 р.) - вибір і осмислення теми. Вивчення психолого-педагогічної літератури, постановка проблеми, формулювання мети, завдань, анкетування вчителів та учнів.

Другий етап - (основний 2011 р. – 2014 р. ) - розробка комплексу ігор та їх систематичне проведення.

Третій етап - (заключний 2015 р.) - обробка та систематизація матеріалу.

Теоретичні питання використання ігрових технологій.

      Ігрові технології є складовою частиною педагогічних технологій. Проблема застосування ігрових технологій в освітньому процесі в педагогічній теорії і практиці не нова. Розробкою теорії гри, її методологічних засад, з'ясуванням її соціальної природи, значенням для розвитку дитини у педагогіці займалися Л. С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.

     Слово «гра» не є науковим поняттям в строгому сенсі цього слова. Можливо, саме тому, що цілий ряд дослідників намагалися знайти щось спільне між найрізноманітнішими і різноякісними діями, що позначаються словом «гра», ми не маємо до цього часу задовільного розмежування цих діяльностей і задовільного пояснення різних форм гри.

Початок розробки теорії гри зазвичай зв'язується з іменами таких мислителів XIX ст., Як Ф. Шиллер, Г. Спенсер, В. Вундт. Розробляючи свої філософські, психологічні і головним чином естетичні погляди, вони попутно, тільки в декількох положеннях, стосувалися і гри як одного з найпоширеніших явищ життя, пов'язуючи походження гри з походженням мистецтва. У вітчизняній педагогічній літературі зустрічаються різні погляди і підходи до сутності дидактичних можливостей ігор. Деякі вчені, наприклад, Л.С. Шубіна, Л.І. Крюкова та інші, відносять їх до методів навчання. В.П. Бедерканова, М.М. Богомолова характеризують ігри як засіб навчання. Ігрову діяльність як проблему розробляли К.Д. Ушинський, П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн.

К. Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність у їх виконанні».

А.С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини... Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі...»

Талановитий педагог В.О. Сухомлинський зазначав, що гра це найсерйозніша справа, це величезне світле вікно, без неї не може бути повноцінного розвитку дитини: «Для неї гра – це найсерйозніша справа. В грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитина вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ». Василь Олександрович розглядав гру у широкому та вузькому розумінні, як багатогранне поняття й вважав, що гра і краса це є єдиним цілим: «Гра – широке і багатогранне поняття. Діти граються не тільки тоді, коли бігають, змагаються в швидкості й спритності. Гра може полягати й у великому напруженні творчих здібностей, уяви. Без гри розумових сил, без творчої уяви неможливе повноцінне навчання, особливо в дошкільні роки. Гра в широкому розумінні цього поняття починається там, де є краса. Оскільки ж праця маленької дитини немислима без естетичного начала, то, отже, й трудова діяльність у молодшому віці тісно пов’язана з грою… В цьому – гра, сповнена глибокого змісту».

Гру як простір «внутрішньої соціалізації» дитини і засіб засвоєння соціальних установок уявляв собі Л.С Виготський.

У сучасній педагогіці відомі вчителі - новатори Є. М.Ільїн, С. М.Лисенкова та В. Ф.Шаталов, організовуючи навчальну діяльність учнів, використовували ігрові ситуації.

Прекрасним майстром педагогічної гри є А. О.Амонашвілі, який пропагував оптимістичну педагогіку, організовував життя (а не просто навчання) дітей на уроці, використовував гру як метод, форму і засіб навчання молодших школярів .

Інакше гру представляє Б.П. Нікітін, а саме як набір завдань, які дитина вирішує за допомогою кубиків, цеглинок, квадратів з картону, пластика. Технологія розвиваючих ігор Б.П. Нікітіна цікава тим, що програма ігрової діяльності складається з набору розвиваючих ігор, які при всьому своєму різноманітті виходять із загальної ідеї і володіють характерними рисами.

На сучасному етапі розвитку методики ми користуємося поняттям «ігрова технологія», що означає, в нашому розумінні, процес реалізації гри в навчальному процесі з метою підвищення активізації пізнавальної діяльності учнів, формування інтересу до вивчення того чи іншого предмета. Крім того гра виконує такі функції:

1. розважальну (основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);

2. комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

3. терапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

4. діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

5. корекційну: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;

6. міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціокультурних цінностей;

7. соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського співжиття.

У структуру ігрової технології як діяльності входять цілепокладання, планування, реалізації мети, а також аналіз результатів, у яких особистість повністю реалізує себе як суб'єкт. У структуру ігрової технології як процесу входять:

а) ролі, взяті на себе граючими;

б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;

в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

г) реальні відносини між граючими;

д) сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення ігрової технології неможливо вичерпати й оцінити розважально - рекреативними можливостями. В тому і полягає її феномен, що будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, в модель типу людських відносин і проявів у праці, вихованні. У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова технологія використовується в наступних випадках:

• в якості самостійних технологій для засвоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;

• як елементи (іноді досить істотні) більш великої технології;

• в якості технології заняття або його фрагмента (введення, пояснення, закріплення, вправи, контролю);

• як технологія позакласної роботи .

Поняття «ігрові технології» включає досить велику групу прийомів організації педагогічного процесу у формі різних дидактичних ігор.

Діяльність учнів повинна бути побудована на творчому використанні гри та ігрових дій у навчально-виховному процесі з молодшими школярами, найбільш задовольняти вікові потреби даної категорії учнів.

Виходячи із значущості ігрових технологій, а також послідовності і системності включення гри та ігрових прийомів у творчу пізнавальну діяльність, нами виділено загальні умови застосування гри в процесі навчання молодших школярів:

а) необхідність оцінювання щоденного застосування гри за подвійним критерієм; по найближчому ефекту і відповідно з перспективою розвитку пізнавальних інтересів;

б) розуміння гри як форми організації колективної, керованої вчителем, навчальної діяльності;

в) необхідність забезпечення безпосереднього навчального ефекту гри, тобто, пізнавальну спрямованість, націлену на оволодіння способами навчальних дій;

г) створення позитивного емоційного настрою, що викликає у дитини стан творчого пошуку й ініціативи в процесі гри.

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при урочної формі занять відбувається за такими основними напрямками: дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі; навчальна діяльність підкоряється правилам гри; навчальний матеріал використовується в якості її засобу, в навчальну діяльність вводиться елемент змагання, що переводить дидактичну задачу в ігрову; успішне виконання дидактичного завдання зв'язується з ігровим результатом.

При використанні ігрових технологій на уроках необхідне дотримання наступних умов:

1) відповідність гри навчально-виховним цілям уроку;

2) доступність для учнів даного віку;

3) помірність у використанні ігор на уроках.

Можна виділити такі види уроків з використанням ігрових технологій:

1) рольові ігри на уроці;

2) ігрова організація навчального процесу з використанням ігрових завдань (урок - змагання, урок - конкурс, урок - подорож, урок - КВК);

3) ігрова організація навчального процесу з використанням завдань, які зазвичай пропонуються на традиційному уроці (знайди орфограму, зроби один з видів розбору і т.д.);

4) використання гри на певному етапі уроку (початок, середина, кінець; знайомство з новим матеріалом, закріплення знань, умінь, навичок, повторення і систематизація вивченого);

5) різні види позакласної роботи з різних предметів (лінгвістичний КВН, екскурсії, вечори, олімпіади тощо), які можуть проводитися між учнями різних класів однієї паралелі.

Ігрові технології займають важливе місце в навчально-виховному процесі, тому що не тільки сприяють вихованню пізнавальних інтересів та активізації діяльності учнів, а й виконують ряд інших функцій:

1) правильно організована з урахуванням специфіки матеріалу гра тренує пам'ять, допомагає учням виробити і розвивати мовні вміння та навички;

2) гра стимулює розумову діяльність учнів, розвиває увагу і пізнавальний інтерес до предмету;

3) гра - один із прийомів подолання пасивності учнів.

Таким чином, розглянувши теоретичні основи використання ігрових технологій на уроках і позаурочній діяльності учнів, ми зробили висновки:

- Заняття, пронизані елементами гри, змагання, містять ігрові ситуації значно сприяють розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Під час гри учень - повноправний учасник пізнавальної діяльності, він самостійно ставить перед собою завдання і вирішує їх. Для нього гра - це не безтурботне і легке проведення часу: грає віддає їй максимум енергії, розуму, витримки, самостійності. Пізнання навколишнього світу в грі проходять у формі, несхоже на звичайне навчання: тут і фантазія, і самостійний пошук відповідей, і новий погляд на відомі факти і явища, поповнення і розширення знань і вмінь, встановлення зв'язків, відмінності між окремими подіями. Але найважливіше - не під тиском, а за бажанням самих учнів під час ігор відбувається багаторазове повторення матеріалу в його різних поєднаннях і формах, нема перевтоми на уроці.

Дослідження відношення дітей та вчителів до використання ігор на уроках

Однією з поставлених задач проекту було виявлення відношення вчителів та учнів до дидактичної гри. У результаті цього у школі було проведено анкетування вчителів та учнів. В анкетуванні прийняли участь 13 вчителів початкових класів. У процесі опитування отримані такі дані:

1. Яке місце займає гра в розвитку особистості дитини?

2. Чи багато часу ви в своїй практиці відводите грі в навчальному процесі?

3. Які труднощі виникають у вас при проведенні дидактичної гри під час навчального процесу?

Висновки: вчителі початкових класів школи позитивно відносяться до дидактичної гри і активно використовують її у своїй педагогічній діяльності, хоча при цьому виникають певні труднощі, не вважають гру марною тратою часу.

У школі прийняли участь в анкетуванні і учні початкових класів. В опитуванні прийняли участь 45 учнів з 9 класів за довільним вибором.

Які уроки ти любиш найбільше?

Кількість учнів

Якщо б ти був учителем, чого більше було б у тебе на уроках?

Кількість учнів

Як часто у вашому класі на уроках бувають ігри?

Кількість учнів

Як ти відносишся до ігор на уроках?

Кількість учнів

Як ти вважаєш, яка користь від гри на уроці?

Кількість учнів

Люблю всі уроки

15

Роботи з підручником

2

Дуже часто

28

Дуже хочу приймати участь

45

Дуже велика

27

З використанням схем, таблиць, картин

8

Таблиць, схем, картин

7

Часто

9

Нема бажання підтримувати гру

0

Велика

14

з використанням ігор

13

Різноманітних ігор

28

Не часто

8

Гра на уроці – марна трата часу

0

Невелика

0

Головне, щоб на уроці було цікаво

9

Самостійних робіт

8

Ніколи

-

-

-

Не знаю

4

Висновки: учням початкових класів подобаються всі уроки, позитивно відносяться до використання ігор на уроках. Якщо б учні були вчителями, то 62% використовували б на своїх уроках ігри. І практично всі учні вважають, що гра на уроці приносить велику користь та із задоволенням приймають в ній участь.

Таким чином, необхідно на кожному уроці використовувати ігри, ігрові моменти, і не тільки в якості розрядки обстановки, а й з метою активізації знань учнів, розвитку психічних процесів.

Підводячи підсумки всієї роботи можна відмітити

«за» використання ігрових технологій:

• ігрові технології сприяють підвищенню інтересу, активізації і розвитку мислення;

• несе здоров’язбережувальний фактор у розвитку та навчанні;

• йде передача досвіду старших поколінь молодшим;

• сприяє використовуванню знань в новій ситуації;

• є природною формою праці дитини, підготовкою до майбутнього життя;

• сприяє об’єднанню колективу та формуванню відповідальності.

«Мінуси » при використання ігрових технологій:

• труднощі в організації та проблеми з дисципліною; підготовка вимагає великих затрат часу, ніж її проведення;

• захоплюючись ігровою оболонкою, можна загубити навчальний зміст;

• неможливість використовувати на будь якому матеріалі;

• складність оцінювання учнів.

Конфуцій сказав «Учитель та учні ростуть разом». Нехай ігрові технології дозволяють рости як учням, так і вчителю.

Література

1. Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання // Початкова школа. – 1988 - № 12

2. Виготський Л.С. Педагогическая психологія. М.: Педагогика, 1991

3. Минкин Е.М. От игры к знаниям. М.: Просвещение, 1998

4. Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям. – Изд. 7-е – К.: Радянська школа, 1981

5. Щербань П. Дидактичні ігри у навчально – виховному процесі // Початкова школа. – 1997. № 9

6. Эльконин Д.Б. Психология игры. М.: Просвещение, 1978