Трудове навчання в початкових класах

Актуалізація форм і методів як формування практичних умінь і навичок на уроках трудового навчання.

Вчитель: Биковецького НВК Сафанюк З.В.

«Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.»

Конфуцій.

На мою думку саме вислів давнього-китайського філософа та педагога Конфуція найкраще висвітлює прийоми та методи роботи вчителя на уроці з метою підвищення якості знань і практичних умінь учнів. І саме тому намагаюся постійно знаходитись у пошуках нових активних форм та методів навчання.

Головною метою трудового навчання є формування технологічно освіченої особистості, яка може реалізувати себе в самостійному житті, професійно самовизначитися і знайти своє місце в сучасному суспільстві. Досягнення цієї мети передбачає пошук та застосування методів навчально-виховного процесу, спрямованих на розвиток творчої особистості.

Зміст трудового виховання школярів визначається навчальною програмою для кожного класу. Його особливості відображають поняття «трудова свідомість», «досвід трудової діяльності», «активна трудова позиція.»

Трудова свідомість особистості містить уявлення про ставлення до праці, участі у суспільно корисній праці, усвідомлення необхідності трудового самовдосконалення, систему знань, трудових умінь і навичок, зсування ролі праці у виборі майбутньої професії.

« Праця повинна переростати у красу.»- Так говорив М.Рильський.

Перед сучасним суспільством стоять вимоги до забезпечення гармонійного,всебічного розвитку особистості. Важливим засобом всебічного розвитку учнів є уроки трудового навчання, але цей розвиток можливий лише за умови, якщо навчальний урок організований правильно з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів .І саме правильно організовані уроки трудового навчання забезпечують можливість розв’язання цього завдання. Дослідження, проведені лікарями, показали, що чергування практичної роботи в майстернях з аудиторними заняттями в класі підвищує працездатність учнів, завдяки зміні виду діяльності та позитивно впливає на розвиток практичних вмінь та навичок. Під час занять з трудового навчання фізична діяльність учнів поєднується з розумовою, адже учням доводиться розв’язувати цілий ряд творчих завдань, включаючи такі, як конструювання виробів, виконання навчальних і творчих проектів, розробка технології їх виготовлення та ін. При цьому учні застосовують свої знання з основ наук і технології матеріалів, а також набувають нових знань які сприяють розвитку розумових здібностей учнів.

Основною формою організації навчання в школі був та залишається урок. В умовах стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій звичайний урок для учнів уже є нудним та нецікавим. Традиційні форми навчання зводяться до переважно вербальної подачі інформації, яка орієнтована на збереження та передачу знань, умінь та навичок, сучасні тенденції розвитку вимагають звертатися до нових технологій спрямованих на гармонійний розвиток особистості. Але незмінним лишається системний підхід до процесу навчання та прагнення зберегти результативність навчання шляхом активізації розумової діяльності школярів.

І саме в процесі роботи над творчим проектом, з метою допомоги та зацікавлення учнів до виконання проектів, значну роль відіграють різноманітні інтерактивні технології.

Перед сучасним вчителем постає питання, які застосовувати прийоми та методи навчання щоб спонукати учнів до сприйняття навчального матеріалу. Зробити урок цікавим, змотивувати учнів на подальшу пізнавальну активну діяльність на уроці, навчити учнів аналізувати та знаходити причинно-наслідкові зв’язки подій, розвивати в учнів творче мислення, уяву, ці та багато інших завдань завжди стояли перед вчителями і саме інтерактивні технології навчання можуть задовольнити ці вимоги. Це пов’язане з швидкими темпами розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Адже використання інтерактивних технологій дозволяє розвивати в учнів творче мислення, самостійність, здатність збирати та аналізувати інформацію, тобто використовуючи ці технології навчання на уроках ми забезпечуємо всесторонній розвиток особистості. Могутнім засобом підвищення інтересу учнів до предмета, розвитку самостійних та творчих здібностей це усвідомлення того , що засвоєнні знання вони можуть потім застосувати в подальшому житті., а завдання вчителя полягає щоб навчити дітей застосовувати здобуті знання на практиці.

Сучасний урок- це урок демократичний. Це урок який проводиться не для учнів ,а разом з ними. Це урок на якому учні вчаться здобувати знання, де жоден з учнів не боїться висловлювати свою думку і доводити її. Для сучасного уроку характерні варіативність і гнучкість структури уроку, оптимізація форм роботи на уроці, співпраця вчителя та учня. Досвід трудової діяльності означає систему загальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті, праці, об’єктивного оцінювання результатів своєї праці та само оцінювання, вмінь і навичок систематичної, організованої, посильної суспільно корисної праці, узагальнення набутого досвіду.

Активна трудова позиція зумовлюється системою трудових потреб, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, уподобань, прагненням до обумовленого вибору професії, продовження освіти у відповідному навчальному закладі.

Умови вдосконалення форм трудового навчання і виховання: зручні робочі місця учнів, які відповідають фізіологічним, гігієнічним та естетичним вимогам; раціональне розташування робочих місць, оснащення їх інструментом та наочними посібниками; спокійні світлі кольори приміщення що дають змогу зосередитися на роботі.

В роботі «Активізація творчої діяльності учнів на уроках трудового навчання та в позакласній роботі» я використовую такі методи навчання:

1. Інтерактивні методи навчання.

2. Метод проектів.

3. Метод використання комп’ютерних технологій.

4. Метод гри.

Звертаю увагу на важливість застосування даних методів для активізації творчої діяльності учнів; вказую, на яких етапах уроку та при вивченні яких тем їх доцільніше використовувати. Даю рекомендації щодо організації навчання в малих групах та застосування ІКТ на уроках трудового навчання. Визначаю вимоги до даних методів з метою їх ефективного впровадження в свою педагогічну діяльність як учителя.

Форми інтерактивного методу навчання .

Методи навчання це способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності.

Методи навчання складаютъся з окремих елементів, які називаються прийомами. Наприклад, метод показу робочої дії при інструктуванні учнів включає такий прийом, як показ дії в робочому і сповілъненому темпі.

У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології. «Інтерактивний» (від англ. «inter» - взаємний і «act» - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу.

Інтерактивне навчання — специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

«Сутність інтерактивного навчання, полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання».

Перевага інтерактивного навчання в тому, що учні якісніше засвоюють навчальний матеріал, в класі збільшується кількість учнів які володіють свідомим засвоєнням навчального матеріалу.

На мою думку найефективнішими інтерактивними технологіями є такі, які забезпечують теоретичну і практичну підготовленість учня до творчого застосування знань, умінь та навичок у навчальній та трудовій діяльності. Творчі завдання, на відміну від традиційних вимагають від учасників не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки містять у собі елементи невідомого і мають, як правило, кілька (іноді безліч) «правильних відповідей». Іноді «правильна відповідь» невідома.

Застосовуючи інтерактивні технології навчання потрібно враховувати особливості двох форм організації інтерактивного навчання: фронтальну та кооперативну. Адже, кожна з цих форм має певні особливості навчання, які потрібно враховувати підбираючи способи засвоєння учнями знань.

Кооперативна навчальна діяльність - це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. До кооперативних технологій належать: робота в парах, змінювані трійки,Два-чотири , усі разом, робота в малих групах, акваріум. .

До фронтального навчання відносять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу:

- обговорення проблеми в загальному колі;

- мікрофон;

- незакінчені речення;

- мозковий штурм;

- навчаючи-вчуся („Кожен навчає кожного");

- ажурна пилка;

- аналіз ситуації.

В залежності від змісту навчального матеріалу та оснащення майстерень необхідним обладнанням, робота учнів може бути фронтальною, ланковою (бригадною), парною або індивідуальною.

Повинна бути сучасна навчально-матеріальна база трудового навчання. Адже загальновідомо, який негативний психологічний вплив мають на учнів, на їх ставлення до роботи погана організація праці та застарілі інструменти, інвентар, машини.

У випадку фронтальної форми навчання всі учні одночасно виконують однакову за змістом роботу теоретичного або практичного характеру. Прикладом є урок, на якому всі учні оволодівають одними й тими ж трудовими навичками. У фронтальній формі проводиться інструктаж, а потім учні працюють ланками або бригадами.

Всі форми роботи учнів поєднуються одна з одною. Всім учням видані однакові завдання з виконання продуктивної праці

Можна відзначити такі методичні особливості організації інтерактивного навчання:

- застосування проблемних ситуацій та формулювань;

- відповідна організація навчального простору, що сприяє діалогу;

-мотиваційне забезпечення спільної діяльності;

-дотримання правил навчального співробітництва; - використання комунікативних методів і прийомів;

-оптимізація системи оцінювання процесу та результатів спільної діяльності;

- розвиток навичок самоаналізу і самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.

Головною рисою інтерактивного навчання є можливість використання учнями власного досвіду під час розв’язання проблемних питань. Учням надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів. Вчителі використовуючи сучасні інноваційні технології на уроках сприяють забезпеченню умов для підвищення ефективності якості навчального процесу, сприяння високому інтелектуальному розвитку учнів, забезпечення оволодіння навичками саморозвитку особистості, можливістю думати, творити.

Метод проектів

Учні особисто мають вибрати для себе об'єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони хотіли б справді удосконалити, внести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, працелюбність. Готує їх до свідомого вибору професії. При цьому слід пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, стежити, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

Проектування — це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, професійно-трудової, комунікативної, навчальної, теоретичної і практичної діяльності. Проведений аналіз дозволяє нам сформулювати думку про те, що проектування як творча, інноваційна діяльність завжди націлене на створення виробів і послуг, що мають об'єктивну й суб'єктивну новизну та особистісну й суспільну значимість.

Проектна технологія дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем. В учнів виробляється і закріплюється звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і вмінь, вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектування, який відповідав би вимогам дизайну.

Крім того, під час роботи над проектом у школярів розвивається пізнавальна й трудова активність, формуються вміння самостійно використовувати свої знання, плідно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.

Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, визначати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого становища. У процесі проектно-технологічної діяльності в школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується проектно-технологічна культура.

Усе це дає змогу зробити висновок про те, що проектно-технологічна діяльність дозволяє здійснити перехід від «школи пам'яті» до «школи мислення». У першому випадку опора робиться переважно на процеси сприйняття, уваги, запам'ятовування, у другому — враховується роль мислення.

Дуже важливим є питання про структуру проектно-технологічної діяльності. Ця діяльність, як будь-яка інша, має визначену структуру, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні умови, методи, засоби, предмет, результат та етапи виконання проектно-технологічної діяльності.

І. Організаційно – підготовчий етап.

• пошук проблеми;

• усвідомлення проблеми;

• вироблення ідеї та варіантів;

• формування параметрів та вимог;

• вибір оптимального варіанту та обґрунтування;

• аналіз майбутньої діяльності.

ІІ. Конструкторський етап.

• Складання аналізу;

• добір матеріалів;

• вибір інструментів, обладнання;

• вибір технології обробки деталей, їх з’єднання, оздоблення;

• організація робочого місця;

• економічне та екологічне обґрунтування;

• маркетингові дослідження.

ІІІ. Технологічний етап.

• виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом;

• самоконтроль своєї діяльності;

• дотримування технології, трудової дисципліни, культури праці;

• контроль якості.

IV. Заключний етап.

• аналіз виконаного виробу в порівнянні з прогнозованим;

• оформлення проекту;

• Захист проекту;

• самооцінка якості та аналіз результатів проекту;

• оцінка проекту;

• реалізація проекту.

Метод використання комп’ютерних технологій.

Активна взаємодія школярів із засобами ІКТ розвиває у них навики учбово-дослідницької діяльності і дозволяє добитися кращих результатів у вивченні предмету. Зараз підростає покоління школярів, яке вже не хоче працювати по стандартних формах і методиках. Тому необхідно шукати нові методики і форми подачі інформації, обробки і засвоєння матеріалу.

Робота з комп'ютером створює можливості для імітації різних технік, створення композиції із застосуванням моделей геометричних та інших фігур, розвитку зорової пам'яті, фантазії, комбінаторних здібностей у синтезі з комп'ютерним мисленням, формування в учнів естетично-гармонійного світосприйняття.

Сучасні інформаційні технології, що передають навчальний зміст творчих дисциплін у мультимедійному середовищі, сприяють засвоєнню знань через нову модель навчальної комунікації - "викладач -- комп'ютер --учень", що є новим дидактичним засобом організації навчального процесу та підвищує ефективність інтенсифікації та інтеграції наочних, організаційних та мотиваційних методів навчання

Використання авторських програм на трудовому навчанні мають вирішити завдання всебічного розвитку природних, творчих здібностей учнів, а саме:

· фантазію і художню уяву;

· асоціативне сприйняття і мислення;

· навички втілення художнього образу за допомогою комп'ютерних засобів навчання;

· розуміння побаченого в природі і мистецтві;

· відчуття простору та форми, контрасту величин і форм, статики і динаміки, симетрії і асиметрії кольорової палітри та ін.

Метод гри.

Навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Зміст пізнавальних, дидактичних ігор допомагає закріпити, систематизувати і розширити передбачені шкільною програмою знання і уміння, оживити виклад матеріалу, полегшити його запам'ятовування, створити у дітей бадьорий настрій, попередити перевтому.

Добре відоме висловлювання Макаренка А.С., в якому дається надзвичайно висока оцінка ігрової діяльності учнів : "Гра має важливе значення в житті дитини, яка дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте тому виховання майбутнього діяча відбувається, передусім, в грі".

Правильно підібрані і добре організовані ігрові ситуації на уроках сприяють всебічному гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в навчанні і в житті уміння.

Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень. У грі яскраво виявляються особливості мислення й уяви дитини, його емоційність, активність, яка розвивається потреба в спілкуванні.

Цікава гра підвищує розумову активність дитини, і він може вирішити більш важке завдання, ніж на занятті. Але це не означає, що заняття повинні проводитися тільки у формі гри. Гра - це тільки один з методів, і вона дає добрі результати тільки в поєднанні з іншими: спостереженнями, розмовами, читанням та іншими.

Граючи, діти вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах. Гра - це самостійна діяльність, в якій діти вступають у спілкування з однолітками. Їх об'єднує спільна мета, спільні зусилля до її досягнення, загальні переживання. Ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини і сприяють формуванню добрих почуттів, благородних прагнень, навичок колективного життя.

Гра займає велике місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання. Дитині потрібна активна діяльність, що сприяє підвищенню його життєвого тонусу, що задовольняє його інтереси, соціальні потреби.

Гра має велике освітнє значення, вона тісно пов'язана з навчанням на заняттях, зі спостереженнями повсякденному житті.

Інтерактивність освіти сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості. Саме під час інтерактивного навчання учні вчаться демократично спілкуватися з іншими людьми, критично й творчо мислити, приймати обґрунтовані рішення.

На мою думку щоб учнів зацікавити на уроці потрібно їх здивувати, і саме в цьому мені допомагають інтерактивні методи навчання, адже якщо учневі цікаво на уроці то й як правило він активніший та уважніший на уроці і як результат краще сприймає навчальний матеріал.